хай святиться ім’я Твоє над згарищем
драхм, гірчичних зерен та скарбів за які віддають останнє і більше
хай не збезчестять його
молитовні слова згаяні, марні і недолюдські
колінопреклоніння з обіцянками рівності і невірності
лисячі благословення і посвячення
в напівправдах намножені повчання, казання і стурбованість
тих, що покликані бути скелею, храмом і матір’ю
хай прийде царство Твоє поміж усіма могилами
безіменними, неоплаканими, невідцілованими
тих, що зостались в зимовому саду чекати вічності
тих, що поділили між собою гріб на десятки-сотні і тисячі
тих, що ніколи не повернуться до свого сну, мрій та нестоптаних черевичків
тих, що невтомно, хай і в муках називались Твоїми
і тих, що зостались живими, хоч воліли бути зі своїми мертвими
хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі
навіть якщо спопелять мене сотні разів за кожне прогрішення
хай будуть благословенні
мужність, яка не заховалась за золотистими шматами
любов, що зобов’язала навіть найслабших стати на смерть першими
десниця, що сповила невситиме милосердя до усіх гнаних і вигнаних
істинна гіркота помсти, що втамовує біль, лють і відчай
і злість, що сконає з останнім кинутим каменем
а поки, Господи,
прийми ненависть, яку тепер називаю молитвою
нагадай усім вченим, просвіченим і освяченим,
що у царство вриваються без броні, але з мечем і буває з прокльонами.
