Ніщо не віщувало Твого воскресіння, Господи, окрім Твоїх попередніх пророчих слів, які учні, – як і будь-які учні, – не надто уважно і вдумливо слухали. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо не вказувало на перемогу життя над смертю, Господи, окрім Твого порожнього гробу рано на світанку. Однак, потрібно було когось авантюрного, хто би наважився його відкрити. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо не могло заспокоїти скорботу та тривогу жінок-мироносиць через смерть їхнього Вчителя, окрім радісної вістки ангела. Однак, потрібно було поруху милосердя у серці, яке не злякалося великого каменя. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо не могло відігнати страх та паніку апостолів, закритих на замок у якійсь кімнаті, окрім відчинених неймовірним чином дверей та сердець. Однак, навіть апостолам потрібні були апостоли, щоб принести вістку. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо не могло втішити прошите мечами серце Матері, яке випило чашу страждань Сина до кінця, окрім ще одного люблячого погляду Її живої дитини. Однак, про цю їхню зустріч не згадує жодне Євангеліє, бо вона не потребувала жодних свідків. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо не передбачало зміни історії людства та особистої історії кожного із нас, позначених турботами, стражданням і смертю, Господи, окрім Твоєї вірності у любові, з якою Ти створив нас, покликав до життя та призначив для вічності. Однак, потрібно нашого свобідного прийняття Твоєї любові, адже саме такими Ти нас створив – свобідними, інколи норовливими, а часто й самовпевненими. Але сьогодні все перемінило
Твоє, Господи, Воскресіння
Ніщо сьогодні не залишилося поза Твоїм Воскресінням, Господи.
Ані наш плач за невинно вбитими дітьми, як плач Твоєї матері;
Ані наша скорбота за полеглими Героями та захисниками, як скорбота Марії Магдалини;
Ані наш страх перед невідомими загрозами із повітря чи моря, як страх апостолів;
Ані наше хвилювання за найближчих, найулюбленіших, найрідніших, як хвилювання жінок-мироносиць;
Ані наш сумнів у Твоєму існуванні серед темряви війни, як сумнів апостола Томи;
Ані наша втеча від неприємностей, незручностей чи потреб наших ближніх, як втеча учнів по дорозі в Емаус;
Ані наші гнів та злоба щодо ворогів та їхньої нелюдської поведінки, ані наші прокльони та бажання смерті, ані наші зради і пошуки зрад, ані наші засуди та несприйняття інших…
Але сьогодні все переміни
Твоїм, Господи, Воскресінням.
