Блаженні вбогі духом…
Чи може бути убогість більшою від тієї, коли залишається сподіватися лише на вищі сили? Чи може бути більш бідною людина, у якої не залишилося нічого, окрім віри у диво? Коли все, що робиш, відбувається виключно завдяки силі духа.
… бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні тихі…
Відірвані від тих, кого люблять та оберігають, загублені у лабіринтах індустріального гіганта, постійно заглушені авіаційними, ракетними та корабельними снарядами. А кожне звернення до рідних, до близьких, до світу обдумане до кожної крапки над «і» та хвостику на «ґ», адже може стати вже останнім.
… бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені…
Проникливі очі, які тьмяніють від нестачі сонячного світла. Обезсилені руки, які опускаються від нестачі крові. Втомлений погляд, який гасне від невимовного болю, страждання та повторюваної зустрічі зі смертю. І смуток, який в’ївся в усі клітини організму, але не зламав, не опустив, не пригнітив.
… бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливости…
Майже вичерпані запаси їжі та питної води, якими продовжують ділитися із ближніми. Прийом їжі один раз на день невеликими порціями. Більше 70-ти днів тотальної блокади без права на відпочинок. Більше 70-ти днів порушень усіх можливих міжнародних та загальнолюдських законів, приписів, принципів, постулатів. Без їжі, без справедливости, без можливостей…
… бо вони наситяться.
Блаженні милосердні…
Чи реально продовжувати не лише зберігати, але й плекати власну людяність, виражену у милосерді до потребуючих, опущених, розбитих, зранених фізично і психологічно? Здійснювати це в укритті, бомбосховищі, під завалами залізобетонних будівель, серед мертвих побратимів та вільних людей, серед штучно створеного голоду, холоду і темряви. Чи приймаєш Ти, Господи, милосердя від тих, хто вже невпевнений у Твоєму існуванні? Чи й узагалі саме Ти це милосердя у їхні серця вливаєш?
… бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем…
Господи, чи може сьогодні на землі існувати більш чиста любов, аніж там? Господи, чи не Ти казав, що немає більшої любові від тієї, коли життя своє віддаєш за друзів своїх? Господи, чи дозволиш і у мене влити хоча б частинку цієї любові, щоб любити тих, кого ти послав у моє життя вже тут і тепер? Тією любові, що сильніша за сталь, сильніша за страх… Зрештою, сильніша за саму смерть!
… бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці…
Господи, мир розпочинається із глибини люблячого серця. Він народжується серед чистоти умиротворення власних злих помислів, пристрастей, поривань. Він народжується через вдих навколишньої агресії, насильства і болю, та видих у вигляді любові, милосердя і співчуття, як я прочитав нещодавно. Мир потребує зусиль, мир потребує постійної внутрішньої боротьби. Мир потребує жертви.
… бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду…
Господи, ти Сам помер за найвищу правду, об’явивши нам справжнього люблячого Бога та справжню люблячу людину. Господи, ти Сам назвав себе Істиною у той момент, коли твої учні захоплювалися тимчасовими ідеологіями, світоглядами та власними поглядами на життя. Господи, ти вклав в основу наслідування Тебе мучеництво, тобто свідоцтво тієї правди, яка визволяє, бо приходить з висоти. За цю правду сьогодні продовжують страждати, бо продовжують її відстоювати. За цю правду сьогодні продовжують помирати, бо продовжують за неї боротися. За цю правду сьогодні продовжують воскресати, бо продовжують їй цілковито довіряти.
… бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
Я ще не знаю цілковито, Господи, як закінчиться Твоя історія проголошених блаженств. Я ще не знаю цілковито, Господи, як закінчиться їхня історія боротьби за Твої блаженства. Але я вірю, Господи, що Твоє слово буде останнім. А Твоє остання слово – це завжди воскресіння, свобода і любов.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі…
