Альфонс Ліґуорі- НЕЗАМІННИЙ єпископ
Згорблений (через проблеми із шийними хребцями) 68-річний Альфонс Марія де Ліґуорі написав прохання до Папи Климента ХІІІ про своє зречення з єпископа південноіталійської дієцезії Сант Аґата деі Ґоті. Однак 18 червня 1765 р. Папа не прийняв подання св. Альфонса на зречення: “Його тіні достатньо, щоб керувати єпархією”, – сказав Святіший Отець. Згідно із іншими джерелами: “Хворий Ліґуорі і з ліжка зробить більше, ніж більшість здорових єпископів”.
У будь-якому разі Альфонс Ліґуорі був змушений продовжити своє єпископське служіння: “Я залишаюсь єпископом, бо так подобається Богові”…
Відомо що, 17 червня 1762 р. той самий Папа Климент ХІІІ номінував Альфонса Ліґуорі (на той час головного настоятеля місійного Згромадження Найсвятішого Відкупителя – Редемптористів) на єпископа єпархії св. Аґати деі Ґоті. Св. Альфонс виїхав до Риму, щоб просити про відміну такого обрання, однак Папа свого рішення не змінив. 20 червня того ж року у Римі в храмі Санта Марія Сопра Мінерва (де спочивають мощі св. Катерини з Ґенуї) відбулась єпископська хіротонія Альфонса Ліґуорі. Головним святителем був кардинал де Росі.
Як згадував Альфонс пізніше, для нього це був найболючіший день. Він прирівнював цю подію до того, коли батько не хотів його відпускати до семінарії і три години тримав в обіймах, благаючи не йти. Тоді св. Альфонс мусив боротись із батьком, тепер ця боротьба була із самим собою – він залишає своє Згромадження, щоб послужити Христовій Церкві в інший спосіб.
На момент єпископської хіротонії (20.06.1762) св. Альфонс мав неповних 66 років (нар. 27.09.1696) – зовсім не молодий. І ще 13 років він служив у єпархії св. Агати деі Ґоті, – тобто до 1775 р. І що ще цікаво, – опісля рівно ж 13 років, вже як єпископ-емерит, прожив у домі свого Згромадження в Пагані (Італія). Помер святий Альфонс 01.08.1787 року.
