15 липня – святого Бонавентури (бл. 1218-1274)
15 липня згадуємо святого Бонавентуру, єпископа і Доктора Церкви. Іван народився близько 1218 року в Баньореджіо (коло Вітербо, Італія). Його батько був лікарем. Батьки страхалися чи їх дитина буде жити, – було дуже слабке. Побожна мати в той час склала обіт, що посвятить сина на службу Богові якщо її син оздоровиться. Передання голосить що дитина була принесена до св. Франциска з Асижу який сказав: “О бона вентура”! (що означає щасливе майбутнє).
Перші науки Бонавентура відбував в конвенті міноритів у родинному містечку. Після закінчення середньої школи подався на філософські студії до Паризького університету; тут маючи 25 років вступив до францисканців. Отримав в той час монаше ім’я Бонавентура, – від слів якими його привітав багато років тому св. Франциск. Після новіціату студіював теологію в Парижі під керівництвом славних французьких богословів: Александа з Гельсу, Вільгельма з Оверіні та Яна з Лярошель. Після отримання ступеня маґістра студіював ще три роки, а рівно ж викладав Святе Письмо і Сентенції Петра Ломбардського.
З того часу походить знаменита його праця про Пресвяту Трійцю. Бонавентура займався також філософськими проблемами людського пізнання. У тій царині відійшов від Арістотеля і св. Томи з Аквіну, а зблизився до Платона і св. Августина. Врешті у тому час часі видав працю де можна знайти синтезу його філософської і теологічної думки. Наступні роки Бонавентура провів у різних францисканських монастирях в якості викладача. Володів незвичною вірою, святістю і організаторськими здібностями. 2 лютого 1257 року на Генеральній Капітулі був обраний генеральним настоятелем Чину Братів Менших, – на той час мав заледве 39 років. Цей вибір стався для молодого Чину визначальним, оскільки в ті часи францисканці свого роду були поділені на дві фракції: “ревнителів” (дотримувалися строгого уставу св. Франциска) і “лагідніших” – Бонавентура умів вибрати “золоту середину”. Через своє второпне керування надав Чину мудрий керунок.
Протягом 16 років настоятельства допровадив францисканців до неабиякого розвитку. В 1260 р. склав перші конституції. Деякі історики францисканців називають його другим засновником Чину. Добре поєднував зовнішню працю із багатим внутрішнім життям. Мав велику набожність до Страстей Господніх. Папа Григорій X у 1273 році іменував його кардиналом і єпископом дієцезії Альбано. Делегація від Папи застала його за миттям посуди у монастирі. У листопаді 1273 році поїхав на собор до Ліону. На цьому соборі мав інаугураційну проповідь; був щасливий що дійшло до унії між латинниками і греками, котра однак пізніше була розірвана. Помер 15 липня 1274 року на соборі в Ліоні. Язик святого Бонавентури, подібно як і св. Антонія, зберігся нетлінним.
Бонавентура є одним із найвидатніших теологів Середньовіччя.
+ Боже, вчини, щоб ми черпали світло з науки святого Бонавентури і наслідували його гарячу любов через Ісуса Христа. Амінь.
