Осуд не приносить плодів

Читай також

  • Готовий вирушити у подорож Різдвяним постом?
  • Важливо не «ставити хрест» на людях!
  • Якою є моя молитва?
        • Осуд не приносить плодів

          “Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють” (Лк 6, 37-45).

          Людина, будуючи життя, оцінює речі, які для цього використовує, зокрема своїх ближніх та їхню поведінку. Однак ця оцінка часто недосконала, неточна, бо не знаємо всіє правди про іншу особу. Критика, непрощення, скупість – це прояви надії на себе. Тому наша праця не має великих успіхів.

          Коли Христос говорить уникати осуду, прощати, ділитися добром з ближніми, то цим заохочує покладати надію на Бога, бо Він є джерелом добра і досконало оцінює та нагороджує нашу працю. Тож Ісус каже: „Дайте і вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють”.

          Христос не забороняє давати моральну оцінку діл людей. Головне, щоб не посуджувати за несвідому провину наших ближніх. Зовнішні дії можемо, а деколи навіть мусимо оцінювати, щоб виробити собі правильну думку і справедливий погляд на різні справи. Однак не сміємо посуджувати в грісі наших ближніх, бо не знаємо намірів їхнього серця. Цей дар має лише Бог. Тільки Він один є знавцем і суддею людських сердець. Хто судить ближнього, той привласнює собі права, які йому як людині не належать, а є виключно власністю Божою, який єдиний може судити по правді й справедливості.

          Отож батько, наставник чи виховник повинен наглядати за поведінкою своїх дітей, підвладних чи вихованців, щоб справедливо її оцінити, а відтак, як потрібно, похвалити чи попередити, а то й поправити. В тому однак вони повинні керуватися любов’ю і справедливістю, як цього навчає Церква: „Любов і лагідність не повинні робити нас байдужими супроти правди й добра. Але слід робити різницю між помилкою, яку треба завжди відхиляти, і людиною, яка схибила, бо Вона завжди зберігає у собі гідність особи, навіть якщо керувалася фальшивим переконанням”.

          Якщо в основу життя кладемо не власне судження, а Божі заповіді, прощення, милосердя, то за словами Христа стаємо подібні до плідного дерева, бо тоді Бог наповняє добром нашу працю.

          Знаємо, що людське життя у великій мірі оперте на людських стосунках. Бо ближні допомагають нам здобувати різні дари. По цих відносинах пізнаємо рівень нашого зв’язку з Богом – джерелом добра.

          Коли живемо вірою в Бога, то віра підказує нам, що Господь ставить у нашому житті певних осіб та обставини, щоб ми побачили справжню його основу: якою є наша надія – на себе чи на Бога. Тож мусимо усвідомити, що Бог саме тому допускає ті чи інші ситуації, щоб виявлялося, ким ми є, з ким пов’язуємо своє щастя – зі світом чи з Ісусом.

          Різні помилки, життєві труднощі мають бути для нас нагодою навчитися пізнавати й розуміти себе, здобувати власний досвід боротися зі злом і здобувати добро. Знаючи особисто правдивий шлях до добра, зможемо інших наставити на дорогу правди і до Бога, навчити робити добро й уникати зла.

          Отець Михайло ЧИЖОВИЧ

          Читай також

        • Готовий вирушити у подорож Різдвяним постом?
        • Важливо не «ставити хрест» на людях!
        • Якою є моя молитва?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 5 / 5. Vote count: 2

            No votes so far! Be the first to rate this post.