“Це вам заповідаю: щоб ви любили один одного” (Ів 15, 17 – 16, 2).
Свята на честь Ісуса, Богородиці та святих мають за мету не тільки стати нагодою для радості. Через них Церква навчає нас, пояснює правди віри на прикладі їхнього життя. Життя святих називають живим Євангелієм, бо вони проповідували Христа і Його любов способом свого життя.
Відомим святим є великомученик Димитрій. Історія його життя наближена до наших часів – війни в Україні. Димитрій успадкував після батька уряд керівника міста Солунь. Крім цього отримав від батьків цінніший скарб – глибоко вкорінену в серці святу віру. Імператор Максиміян довірив молодому, але хороброму і мудрому Димитрієві уряд проконсула Солуня, наказав йому переслідувати й мучити християн. Однак святий не тільки не переслідував християн, але й сам прилюдно визнавав християнську віру та інших до неї навертав. Вкінці поніс мученицьку смерть за віру в Христа.
Життя святого Димитрія дає нам відповідь на питання, яке сьогодні турбує багатьох: як пояснити зв’язок між Богом, прощенням і війною. Коли говоримо про ставлення християн до війни, то варто пам’ятати, що християнство є передусім релігією милосердя і прощення, а вже потім релігією справедливості, бо воно наслідує образ Бога, який є любов’ю. Однак треба правильно розуміти милосердя і прощення, що вони не усувають справедливість. Прощення ніколи не прикриває, не схвалює жоден гріх. Але також нагадує, що для спасіння маємо перепросити Бога за свої гріхи, кожен буде нести відповідальність за свої провини – покуту в чистилищі. Про це говорить Ісус: „Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага” (Лк 12, 58,59).
Коли Димитрій перебував у в’язниці, він поблагословив відважного християнина Солуня Нестора на бій з гладіатором Лієм і той переміг його. Судячи по-людськи, Димитрій таким вчинком порушив Божу заповідь: „Не вбивай”. Насправді смерть гладіатора Лія принесла велике добро, бо зберегла життя сотень людей. Святий Димитрій, благословляючи Нестора на бій із Лієм, керувався вищою метою: прославою Бога і добром людей. Нестор, перемігши могутнього Лія, показав, що справжнім джерелом сили є Бог, а не людина. Господь керує світом і людським життям.
Знаємо з Євангелія, що Христос засуджує гріх, але не людину, Він хоче її спасіння. Пригадаймо собі навернення однієї жінки перелюбниці та розслабленого у Витезді. Вони завершилися словами Ісуса: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши» (Ів 8,11). Або згадаймо історію навернення митаря Закхея. Це покаяння Закхея Христос підсумував словами: „Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло” (Лк 19,9-10).
Прощення в розуміння Ісуса не означає закрити очі на зло, яке хтось вчинив. Простити – означає не відповідати злом на зло, війною на війну. Тобто керуватися лише законом справедливості: „Око за око, зуб за зуб”. Учень Христа керується передусім законом милосердя: „А я кажу вам: не противтеся злу” (Мт 5,39), „Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк 6,36), „Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Мт 5,7). Кожен має право зробити все, щоб захистити своє життя і добро від всякої шкоди. Бо й сам Ісус захищав себе, коли фарисеї осуджували Його поведінку. А кінцеву оцінку вчинків кривдника та покарання має зробити суд та Господь. Адже зло не можливо перемогти злом і здобути добро чи вогонь загасити вогнем. Питання прощення апостол Павло пояснює так: „Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву Божому, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», – говорить Господь. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром” (Рим 12, 17-21).
Існує вірш невідомого поета під назвою „Ящик з попелом”. У ньому розповідається, як одному чоловікові Бог послав несподіваний скарб і він його сховав у ящик та присипав попелом. Після того він несподівано помер, так і не розповівши нікому про свій скарб. Той ящик із попелом, як непотрібна річ, довго стояв у сінях його хати.
Аж одного разу до хати зайшов бідний голодний жебрак і попросив хоч трішки якоїсь страви, на що господиня зі сміхом сказала: „Та візьміть собі, діду, ящик, що там у сінях стоїть”. Дід щиро подякував і, взявши його, вийшов. Він одразу відчув, що той ящик чомусь затяжкий, сам попіл не повинен так багато важити. Він опустив туди руку і знайшов золоті монети. Бідняк вернувся назад до тієї хати та сказав жінці: „За вашу неповагу не хочу платити вам злом. Ви думали, що у вашому ящику тільки попіл, а там скарб ваш лежить”.
З великим соромом взяла господиня назад той ящик, а старця щиро перепросила, нагодувала й належно винагородила. Відтоді кожен жебрак мав у неї і привіт, і обід.
Перемогти зло добром, проявити милосердя до ворога, означає зробити все, що від нас залежить, щоб припинити поширення зла – війни, крадежі тощо, а Богові залишити визначення кінцевої долі ворога. Бо коли бажаємо кривдникам смерті, пекла, тоді займаємо місце Бога і замість Господа стаємо суддями ближніх, приписуємо собі право визначати їхню долю. Однак віра навчає нас, що лише Христос знає всю правду про людину і зможе справедливо оцінити її вчинки, визначити її долю у вічності.
Пригадаймо поведінку Ісуса на хресті. Господь не осуджує, не проклинає своїх ворогів, тих, які бичували й розп’яли Його. Він молиться за них до Отця: „Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять” (Лк 23, 34). Коли розбійник, що був розп’ятий праворуч Христа, просив, щоб помилував його, Спаситель відповів йому: „Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю” (Лк 23,43).
Приклад святого Димитрія показує нам, чому важливо знайти в собі силу проявити милосердя і прощення тим, хто чинить зло. Бо тоді дозволяємо Богові увійти безпосередньо в проблему й успішно вирішити її. Тільки Ісус може встановити порозуміння між противниками. Святий Димитрій відважно прийняв мученицьку смерть за віру в Христа, проявив певне милосердя до своїх ворогів, але за це осягнув славу в небі. Силою віри й любові мучеників первісна Церква перемогла своїх ворогів – переслідування римських імператорів, бо покладала надію на Бога. Тому милосердя й прощення у здоровому розумінні – це надія на Бога, а не на власні сили. Хто бореться зі злом з допомогою милосердя й прощення і здобуває добро разом з Ісусом, той завжди отримає перемогу. Амінь.
