“Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!” (Лк 18,24)

Читай також

  • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!” (Лк 18,24)

          Життя християнина з моменту Хрещення має бути сповнене чеснот, їх стяжанням – це головна думка першого читання: апостол Павло, пишучи до Ефесян, повчає їх про головні чесноти. Кожен із нас у момент Таїнства Миропомазання отримав дари Святого Духа для того, щоб приносити їхні плоди, провадячи праведне і чеснотливе життя, а цей “плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве” (Еф 5,9).

          Апостол заохочує “шукати пильно того, що Господеві подобається” і “не брати участи в безплідних ділах темряви” (Еф 5,10-11). Тільки чесноти які здобудемо за життя підуть з нами поза гріб, більше нічого, – каже Золотоустий проповідник. Тому маємо використовувати час, бо дні лихі (Еф 5,16). Коли людина забуває про Бог, то тим самим забуває про всі вічні блага: чесноти, добрі діла і т.д. і про це застерігає нас Ісус Христос у сьогоднішній Євангелії, розповідаючи про дочасні блага на прикладі одного багача, в якого земля вродила гарно. Цей нещасний, замість того щоб здобувати чесноти і багатіти таким чином в Бога – збагачував своє “я”, тобто себе самого. В кінцевому випадку для нього такий спосіб поступання став трагедією: багатство засліпило бідолаху повністю, залишивши обдертим з усіх чеснот, а Бог забрав його душу (Лк 12,20): страшний кінець…

          “Страшно впасти в руки Бога живого!” (Євр 10,31), “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!” (Лк 18,24) – ці слова Писання є, немов би епітафією, яку можна було б викарбувати на гробі цього багача.


          І підсумовуючи цю притчу, Христос каже: “Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти в Бога” (Лк 12,21). Ця пагубна пристрасть багатьох губить – згадайте притчу про багача і Лазаря, про багатого юнака, апостола Юду Іскаріотського…


          Але не тільки багатство приводить до такого нещасного кінця, але на загал нечисте, грішне життя. Пристрасть засліплює і людина ходить у темряві, не розуміючи дуже часто що коїть зло і “бере участь у безплідних ділах темряви” (Еф 5,11).

          Яким же чином можна багатіти в Бога?


          Про це сказали ми на початку цієї проповіді: жити чеснотливим життям.


          Тож пам’ятаймо, на “ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля нас став бідним, бувши багатим, щоб ми його вбожеством розбагатіли” (2Кор 8,9) і дочасні блага, цю мамону неправи (Лк 16,9), збираймо не для себе, але хай вона для нас буде засобом, щоб нас прийняли в намети вічні. Амінь.

          Отець Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
          • Оціни

            [ratemypost]