Євангеліє про оздоровлення кривої жінки (Лк. 24,12-35) є доволі цікавим, багатогранним і символічним… Вистачило б хоча виділити дієслова, які вжиті у цій розповіді, або говорити про літургійний жест простягання і покладання рук, яким Ісус зціляє. Але буду більш «приземленим», і як завжди говоритиму цю проповідь перш за все для себе.
Отож, сьогодні про уважність, ГОРБАТІСТЬ, та провхідний.
УВАГА
Ісус бачить проблему, яку треба вирішити! Він, помітивши згорблену багаторічною хворобою жінку, змилосердився над нею і Сам перший запропонував їй зцілення. Побачив і запропонувавСя! Він уважний до наших потреб і проблем! Він все бачить! Все знає! І ніколи не нав’язується, але тільки ПРОПОНУЄТЬСЯ!
ГОРБАТІСТЬ
Це не жарти! Жінка ходила криво 18 років! Це не сталося в один момент, це ставалося поступово… Голова, тулуб, тіло, ОЧІ цієї жінки день за днем опускалися донизу, нахилялися до землі…
Щодня більше страждань та болі… і щоразу менший горизонт поля зору… аж до квадратного метра землі під ногами. Те, що часто нас придавлює і робить нас горбатими – це наш гріх! Горбатість спотворює нас!
Замість того, щоб перебувати у вертикальному положеннІ, яке є природнім для людини – гріх перетворює нас на плазунів.
Ми не можемо дивитися ні вгору, ні вперед , фокусуючись на Бозі чи якихось життєвих цілях…
Гріх, роблячи нас горбатими, часто навіть
УНЕМОЖЛИВЛЮЮЧИ НАШ ПОГЛЯД У ВІЧІ ОДНЕ ОДНОМУ… (Коли дивимося тільки собі під ноги, то важко бачити інших, а ще важче – зробити їм крок назустріч, бо не бачимо куди йти.)
ВИХІДНИЙ
Ісу був критикований начальником синагоги за те, що оздоровив в суботу.
Месидж Ісуса (для мене, можливо, і для вас) – дуже простий! Робити добро можна завжди! Для діл милосердя – немає вихідних!
Цікаво, що чудо сталося в синагозі, в суботу… і це «згіршило» тих, хто там був.
Питання до нас: чого ми ходимо в неділю до церкви? I чи бачим там живого Бога? Чого ми ходимо до храму на молитву?
Хоча б для того, щоб вийшовши з церкви, могли розпізнати Бога в інших людях!
Бути уважними!
Стати рівно!
І любити!
