Сьогодні у храмі прочитувався уривок Євангелії від Луки про Закхея. Це один з моїх улюблених текстів у Новому Завіті.
Закхей був багатий, але був нещасний. Не усім це легко зрозуміти. Він був внутрішньо марґіналізований: залізає на дерево не тільки тому що був малого зросту а тому що соромиться вийти посеред людей, повстає людиною страху, морально і психологічно паралізованою і його втеча на сикимор це щойно наслідок його внутрішнього стану. Уся ця історію про глибинну несвободу Закхея, що нечесно набувши маєтки і кар’єру, втратив себе і як наслідок став нещасним. Бо бути щасливим це передовсім бути внутрішньо свобідним.
Що ж відбулося з Закхеєм опісля – відомо. Але невідомо чи зустрівся б він з Христом взагалі якби Той сам першим не проявив ініціативу. Чому Ісус звернув увага на Закхея, що сидів на дереві? Відповідь напрошується: Він прогледів у боязкому і корумпованому податківцю з Єрихону оновлену версію. У людині, що втратила честь і повагу співгромадян через моральну недобропорядність все ж жевріла якась непогамована жага, яку здатен розпізнати тільки Бог. Бо у серці людини є такий простір, який можна заставити чим завгодно, але по справжньому заповнити його здатен тільки Бог.
Ісус діє цілком нестандартно для проповідника, який бажає здобути довіру жителів Єрихону і здійснити там свою важливу місію. Він неочікувано підставляє себе, входячи у контакт з особою з заплямованою репутацією. Підставляючи себе Ісус стає своєрідним громовідводом для Закхея. Осуд замість Закхея паде на Ісуса. Так міг зробити тільки Він. Мотив один: для Ісуса Закхей був важливіший, ніж думка натовпу.
А все що сталося потім було лише наслідком. Закхей внутрішньо одужує, бо зустрічає Того, який повірив у нього перший і який віднайшов його навіть на дереві, щоби Закхей відкривши багатство Його особи зміг врешті віднайти себе.
Отець Лука Михайлович
