«Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.» (Лк. 19, 8 ).
В одній околиці ширилася слава про чоловіка, якого усі вважали генієм. Одного разу цікаві журналісти прийшли до нього і спитали: «Що робить людину генієм?» У відповідь той усміхнувся і відказав: «Бачити орла в яйці, метелика – в гусені і святого – в егоїсті, – ось що робить людину генієм, … генієм любові»…
Ісус поглянув на Закхея поглядом Божої любові і побачив у ньому не того здирника, ненависну людину, яку усі довкола зневажали і якою всі погорджували, але побачив в ньому «сина Авраама», Божу дитину, і так – своїм творчим поглядом і словом – пробудив до життя справжнього Закхея, такого, якого бачить Його Бог в своїй любові: людину щедру, добру, радісну, великодушну. Ісус неначе наново творить Закхея – не з нічого, а робить з грішника святого, можна сказати перетворює грішника у святого. На наших очах довершується чудо Божої «геніальної любові»! Така переміна не може не захоплювати!
Справді, людина відкриває власну цінність і власну гідність у погляді інших людей на неї, та у словах найближчих і найбільш авторитетних осіб про неї. Тому настільки важливо звертати увагу на те, як ми оцінюємо і як ми дивимося на наших ближніх, а особливо – на дітей. Якщо батьки дивляться на дитину з постійними докорами, звинуваченнями, картаннями, наріканнями, така дитина замикається в собі, стає пригнобленою, депресивною, або ж навпаки – агресивною до інших. Лише любов і безумовне сприйняття дає дитині силу повірити у себе, віднайти впевненість у власних силах, а відтак відірватися від себе, щоб відкритися до ближнього в поставі безкорисливої і доброзичливої любові. Так з вчорашнього егоїста постає завтрашній новий Святий.
Те саме відбувається у наших стосунках з Богом. А починається все від нашої особистої зустрічі із Богом, так, як це було у житті Закхея. Зустріч з Ісусом окрилила його, повернула йому втрачену гідність і відтак перемінила і відновила його стосунок з ближніми. Ближні перестали бути для нього джерелом збагачення і визиску, а стали адресатами його служіння: Закхей стає здатним половину (!!!) майна роздати вбогим, а завдані іншим кривди повернути вчетверо! Джерелом такої справді дивовижної переміни стала Божа близькість і Божа безкорислива любов. «Ми любимо, бо Він перший нас полюбив» (1 Йо. 4, 19), – каже св. Йоан Богослов, якого називають «апостолом любови».
Якщо у стінах нашої оселі перебуває Божий Дух, якщо ми допускаємо до серця Божу до нас любов, якщо намагаємося «перебувати у Його любові», тоді і наше серце буде перемінюватися, а ми ставатимемо здатними любити інших так, як цього прагне для нас Бог і як очікують від нас наші ближні.
«Вкажи мені, о Господи, твої дороги, навчи мене, де твої стежки. Напути мене по твоїй правді й навчи мене, бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую ввесь день я. Згадай про твоє милосердя, Господи, і про твою милість, вона бо споконвіку. Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй, з милосердя твого згадай мене, о Господи, доброти твоєї ради.» (Пс. 25, 4-7).
