«А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги» (Лк. 15, 22).
З нашого буття Божими дітьми випливають кілька важливих постулатів, які є основоположними для окремої віруючої людини і для людських взаємовідносин на цьому світі.
Перше – це надзвичайна гідність кожної людської особи, сотвореної на образ і подобу Божу та наділеною унікальними дарами. «Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? Ти вчинив його мало що меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю» (Євр. 2, 6-7). З огляду на цю гідність людина не може бути засобом до досягнення певних цілей чи об’єктом насилля, маніпуляції і визиску, а її життя є недоторканним.
Другий постулат – це наше покликання до вічного блаженства в небі, бо діти Божі є спадкоємцями Божого Царства. Каже св. Павло в Посланні до Галатів: «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові» (Гал. 4, 6-7). Людина у своєму покликанні виходить далеко поза горизонти свого земного буття, бо її джерела, як і її кінцеве призначення є у Бога, в небі. Це своє високе покликання людина відчуває у своєму серці і тужить за вічним життям і блаженством, які втратила через своє гріхопадіння.
А третій постулат – це свобода, яка є характерною ознакою і Божим даром для Його дітей. Свобода – це на свавілля, а нове життя під проводом Святого Духа, який нас визволяє від рабства диявола, гріха і світу: «Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва! -Отче!» (Рим. 8, 15). Христос повертає нам первісну свободу Божих дітей. Втім, ця свобода нам дана, а водночас зав-дана, тобто її потрібно постійно вчитися, цю внутрішню свободу слід охороняти, за неї слід боротися.
Тому святий папа Лев Великий закликає: «Християнине, пізнай свою гідність. Бо ти тепер є співучасником Божої природи, то ж не вироджуйся, повертаючись до ницості минулого життя. Згадай собі, до якого Голови належиш і частиною якого Тіла ти є. Згадай, що ти визволений з-під влади темряви, перенесений до Божого світла і Царства».
«До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене! Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати! Бо ти – скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною. Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти – моє пристановище. В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже» (Пс. 31, 1-6).
