Зустріч, яка зцілює

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Зустріч, яка зцілює

          Сьогодні ми відзначаємо величну подію Стрітення Господнього. Для багатьох із нас це свято асоціюється із світлом, зокрема світлом свічки. Адже під час богослужінь ми освячуємо свічки, які відтак використовуємо упродовж цілого наступного року. Однак, не свічка є центром сьогоднішнього святкування, але зустріч. Саме на це вказує й назва свята, яка походить від нашого давнього українського слова «стріча» чи «стрічати». Що ж це за така зустріч?

          Біблійна зустріч

          Перш за все, у євангельському уривку ми сьогодні чуємо про зустріч старця Симеона, пророчиці Анни із Марією та Йосифом, батьками Ісуса, та ним самим. З однієї сторони, йдеться про цілковито звичну на той час подію, приписану законом Мойсея. Це – принесення жертви Богові за первородженого. Зважаючи на свою бідність, подружжя Марії та Йосифа приносять пару горлиць. Здавалося би, нічого незвичайного, однак це лише одна сторона медалі. З іншої сторони, ми чуємо про старця Симеона, який був перекладачем Святого Письма і під час праці над пророцтвами Ісаї про зачаття діви засумнівався. Його сумнів був цілком природнім, адже як діва може зачати дитину? Саме через це, згідно із переказами, «йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа». Тобто, він не міг померти до моменту, доки не зустрінеться із таїнством, у якому засумнівався. Таким чином, усе життя праведного старця Симеона було направлене саме до цієї зустрічі. Незвичайно, чи не так? А ще до нього додається похила віком пророчиця Анна, що присвятила усе своє життя служінню Богові. Врешті, наприкінці удостоїлася винагороди, прийнявши й на свої руки новонародженого Спасителя світу.

          Боголюдська зустріч

          Отож, перед нашими духовними очима відбувається чергова зустріч Бога і людини. Це – зустріч життя, яке прямує до свого завершення, та нового життя, яке лише розпочинає свій земний шлях; зустріч епохи пророцтв, очікувань та мрій з епохою «повноти часів», здійснення. Як і будь-яка зустріч, вона позначена ризиком, який ми називаємо довірою. Недовіра праведного Симеона до тексту, написаного пророком Ісаєю, у момент входження Пресвятої родини із Дитятком-Ісусом розвівається. Недовіра пророчиці Анни, породжена відкиненням зі сторони тогочасного суспільства та церковної знаті, у момент зустрічі із новонародженим Спасителем людства затихає. Недовіра цілих поколінь народів, які тривалий час очікували, жадали та молили Бога про прихід Месії, у момент здійснення пожертви за первородженого Ісуса згідно закону Мойсея зникає. Адже сам Всемогутній Господь, Творець неба і землі, Своєю безмежною довірою до людини обіймає її власну недовіру. Беззахисний та вразливий Бог демонструє найвищий вияв довіри до людини, віддаючи Себе у руки старця Симеона та пророчиці Анни.

          Зустріч-зцілення

          Сьогодні наш люблячий Господь увіходить у життєву ситуацію кожного із нас. Він увіходить у наше повсякденне життя, позначене наслідками жорстокої війни, сімейними проблемами, труднощами на роботі чи нездоровими стосунками. Увіходить задля того, щоб Своєю присутністю зцілити насамперед нашу недовіру до Бога, до ближніх чи до самого себе. Увіходить, щоб дарувати нам радість від справжньої зустрічі, позначеної стосунками довіри, щирості та відкритості.

          Лиш переживши цей момент Божого зцілення усім своїм серцем і душею, ми матимемо змогу плекати справжні зустрічі із тими, хто є поруч із нами. Лише зустрівши істинного Бога у своєму житті, ми матимемо змогу насолоджувати і радіти цим життя уповні. Адже будь-яка зустріч – це завжди радісне посвячення себе іншій людині у цілковитій довірі. В іншому випадку, це не зустріч.

          Тож спробуймо сьогодні пережити насамперед зустріч із тим «Світлом, що просвічує кожну людину, яка приходить на світ» – Ісусом Христом. Бо лише ця зустріч здатна принести нам чудо зцілення нашої довіри.

          Фото: 84-річний Валентин Платов оберігає сон крихітної онучки в одному з центрів для тимчасово переміщених осіб в Запоріжжі під час евакуації родини зі села Степове, 14 квітня 2022 року.


          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.