Назустріч Воскресінню 29. Вибрати прощення – означає вибрати життя

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Назустріч Воскресінню 29. Вибрати прощення – означає вибрати життя

          «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт. 6, 14-15).

          На порозі Великого Посту Господь Ісус звертається до нас, своїх учнів, закликаючи прощати нашим ближнім їхні провини супроти нас, якщо бажаємо, щоб Отець наш небесний простив нам наші власні провини, якими ми так часто провиняємося перед Ним.

          Вчора була Неділя всепрощення і, мабуть, кожен з нас і сам просив про прощення у ближніх – рідних та знайомих, – і вони зверталися з таким самим проханням до нас – чи то наживо, чи за посередництвом телефонного дзвінка, чи смс. Як правило, такі жести взаємного прощення у цю неділю даються нам неважко, бо стосуються людей, з якими ми не перебуваємо у глибоких чи тривалих конфліктах, та які не завдали нам якихось глибоких зранень, так само, як і ми, припускаю, нікому свідомо не завдавали відчутної кривди і образи.

          Ситуація стає набагато серйознішою тоді, коли йдеться про справді великі кривди, зранення, зневаги, яких ми зазнаємо від людей. Тоді заклик до прощення і саме прощення перестають бути формальністю чи звичним ритуалом, але набирають драматичного характеру великої внутрішньої боротьби, духовного змагання.

          Втім, саме в таких обставинах наша віра має шанс стати зрілою, перейти крізь горнило очищення, здобути перемогу над силами темряви, які вдерлися до нашого життя через кривду, якої ми зазнали від іншої людини.

          І саме цього прагне для нас Господь Ісус: Він розуміє, якою нищівною може бути влада кривдника над нами, тому, закликаючи до прощення, бажає вирвати нас з-під його влади, щоб відтак допомогти нам Своєю благодаттю стати понад кривдою і перейти «від смерті до життя», від логіки помсти до логіки любові.

          Прощати – означає вибрати життя, вибрати Божу логіку любові, яка милосердиться в першу чергу над жертвою несправедливості. Як би парадоксально це не виглядало, але, прощаючи, ми робимо ласку не нашому кривдникові, а в першу чергу – самим собі. Ми захищаємо простір нашої внутрішньої свободи і чистоту власного серця, не допускаючи до нього отрути мстивості, гніву і ненависті, якими наш кривдник хотів би надалі панувати над нами і вирішувати про наше самопочуття і нашу поведінку.

          Можливо, на перший погляд дорога прощення виглядає нам абсурдною, несправедливою, а тому – неприйнятною. Але, попри все – довірмося Ісусові, повірмо Його слову, бо Він краще знає, що насправді для нас є корисним і спасенним! Він не може нас обманювати! Якщо до чогось закликає, чи перед чимось застерігає, то робить це виключно для нашого добра і нашого спасіння, з єдиною метою: зробити нас справді вільними, зцілити всі наші рани і дарувати нам повноту життя.

          Не всі сучасники Ісус були готові слухати Його навчання, бо для багатьох Його мова видавалася «надто твердою». Проте ми, що крокуємо за Ісусом, скажімо із довірою словами апостола Петра: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Йо. 6, 68).

          Владика Богдан ДЗЮРАХ

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]