Це один із найбільших дарів Ісуса. Ти готовий його прийняти?

Читай також

  • Представники УГКЦ взяли участь у 50-титисячному Національному євхаристійному конгресі у США
  • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Це один із найбільших дарів Ісуса. Ти готовий його прийняти?

          Ісус дає нам «свій» мир. Це не блаженство, стоїчна свобода від зовнішнього тиску. Це не мир, досягнутий силою, навіть силою волі. Це також не згубний спокій у задоволенні гедоністичних бажань, у рабстві залежності. Мир, який Ісус «дає» мені, є чимось зовсім іншим.

          “Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. Нині сказав я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!”

          Євангелія від Івана, 14, 27-31

          Учні з Ісусом все ще знаходяться в горниці. Ісус дає останні настанови. Момент урочистий, але й сповнений напруги. Подумки погляньмо на цю сцену, учнів, Ісуса, прислухаймося до сказаних слів. 

          Ісус «залишає», «дарує» нам свій мир. Його знаходить реалізована людина, знайшовши те, що шукала, і отримуючи те, чого чекала. Ісус дає нам «свій» мир. Це не блаженство, стоїчна свобода від зовнішнього тиску. Це не спокій, осягнений силою, навіть силою волі. Це також не «згубний мир» у задоволенні гедоністичних бажань, у рабстві залежності. Мир, який Ісус «дає» мені, є плодом любові. Господь заохочує мене не боятися і не тривожитися, тому що Його відхід не залишає порожнечі, але свободу від намагання «заслужити любов» Бога. Це нагадування, що Бог є Господом історії.

          Серця учнів тривожились тоді, під час Таємної вечері. Але тоді Ісус заспокоював не лише учнів, які боялися майбутнього. Страх за себе, за своє прийдешнє може паралізувати і перешкодити виконанню волі Божої. Ми відчуваємо такий же страх і  сьогодні. Тому слова Ісуса також мають бути ліком для наших страхів і тривог.

          Христос залишив мені свій мир. І нагадування про це нехай буде моєю щоденною молитвою.

          Підготувала Тетяна Трачук

           

          Читай також

        • Представники УГКЦ взяли участь у 50-титисячному Національному євхаристійному конгресі у США
        • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)