Погана молодь

Читай також

  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
  • Запрошуємо молодь до участі в 10-му ювілейному майстер-класі Школи англомовних християнських аніматорів
        • Погана молодь

          Коли я чую від старших людей нарікання на молодь, в мене починає сіпатися око.

          Я працюю з молоддю вже більше 15 років. Я пам’ятаю, як я була молоддю. І в більшості вклад, який зробили оці “мудрі старші” в це покоління, на яке нарікають, це знецінення, критика, порівняння і засоромлення. І після того вони хочуть бачити молодих людей зручними, тихими, підтакуючими на всі критичні зауваження тих старців. Марно.

          Сучасна молодь – це покоління, яке я хочу міцно обійняти і подякувати кожному за те, що не завдяки, а всупереч усім речам, які їм довелося пережити, вони стали людьми з позицією, цінностями і мудрістю.

          Це покоління, яке виросло в сім’ях, 70% з яких – розлучені, розбиті, де один з батьків за кордоном чи з’являється раз на рік. Так, від такої молоді будуть вимагати ідеального сімейного життя. А що це таке – знають лише одиниці.

          Це покоління виховали батьки, які самі не пізнали батьківської любові й уваги, бо бабусі і дідусі жили в совку, в якому сім’я не мала часу і ресурсів на любов і виховання. Лиш на колгосп, партію, сибіри і розкуркулення. Ключовим був страх, а не любов

          Це покоління пережило епідемію самотності, бо найкращі шкільні й студентські роки провели перед дисплеями, забувши чи навіть не пізнавши, що таке сміх на коридорах школи.

          Це покоління робить випускні фото у вирвах від ракет. Танцює останній шкільний вальс на руїнах школи. Не знає, чи їх однокласники та перші вчителі живі, чи у полоні, чи десь під завалами й ніколи не матимуть могили.

          Це покоління розвіяне по світу, аби вижити, перекладає на українську своїм батькам анкети біженців, вдячні своїм вчителям іноземної, що зараз у Європі можуть вижити серед чужих людей.

          І це покоління зараз помирає щодня на фронті, в полоні, на надувних човнах, рятуючи з затоплених сіл стареньких і тварин. Партизанить у 16 років і нищить окупантів.

          Мене заціплює, коли бачу на алеї героїв рік народження 2000. І маму, яка теж заціплена на лавочці біля свіжого горбика землі.

          Це покоління переросло нас на три голови.

          Ось яка молодь живе біля нас, засліплених стереотипами. І вони – не наше майбутнє, а наше тепер.

          Сестра Антонія Зоряна Шелепило

          Читай також

        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
        • Запрошуємо молодь до участі в 10-му ювілейному майстер-класі Школи англомовних християнських аніматорів
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.