«…Оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься» (Мт. 2, 23).
Після смерти Ірода, Пресвята родина повертається на рідну землю. Але праведний Йосиф, попереджений уві сні Ангелом Господнім, не оселюється в околицях Єрусалиму, а відходить на периферію – до селища Назарет, що на півночі Галилеї. Євангелист Матей пов’язує це рішення св. Йосифа із здійсненням пророцтва про те, що майбутній Месія назветься «Назореєм».
Трудність для тлумачів Святого Письма через подібність назви місцевости з іменем Месії полягала в тому, що Назарет взагалі не згадується в священних текстах Старого Завіту. То ж євангелист Матей застосовує поширений в єврейській екзегезі метод парономазії, тобто подібности імен: він показує, що справді існує зв’язок між Ісусом з Назарету і Старим Завітом, оскільки в Старому Завіті є принаймні два слова, співзвучні з іменем згаданої місцевости: «назір», тобто «посвячений» – особа свята, в особливий спосіб присвячена Богові (див. Суд. 13, 5.7), та «незер» – «пагін», «паросток», про який пророкує Ісая, коли заповідає, що Він проросте з кореня Єссея і що на Ньому спочине Господній Дух, та що судитиме Він народи справедливо (див. Іс 11, 1нн).
Іншими словами, перебування Ісуса в Назареті Матей описує не як щось випадкове, спонтанне, а як належне до відвічних планів Божих. Віднині вже навіть сама назва маленького поселення Назарет, в якому проживатиме Воплочений Син Божий, пригадуватиме, що Він – Божий дар для людства, посвячений Богові й ділу спасення людського роду, та що Він – отой життєдайний паросток Єссея, повний сили і благодаті Святого Духа, що принесе людині й усьому людству нове божественне життя, до участи в якому всі будуть запрошені через єднання з Ним, подібно як гілки пов’язані із виноградною лозою (див. Йо. 15, 1-8).
Варто, до речі, пам’ятати, що в розповідях про народження і дитинство Ісуса Христа кожен титул, наданий Йому, має своє глибоке значення і допомагає краще збагнути справжню ідентичність Воплоченого Божого Сина. Таких титулів є чимало, зокрема – ім’я Ісус, що означає «Господь спасає», ім’я «Еммануїл», що значить «З нами Бог», «Син Божий» і врешті – титул «Назорей».
До певної міри це останнє ім’я, в прив’язці до місцевости проживання – Назарету, було в сприйнятті сучасників Ісуса радше негативним, ніж месіянським, про що свідчить реакція Натанаїла на вістку-запрошення Филипа прийти і познайомитися з Ісусом, Вчителем, котрий прибув із Назарету: «А що доброго може бути з Назарету?» (Йо. 1, 46).
Проте наш Бог – це Бог несподіванок. Його не бентежить земна слава і не зупиняють людські упередження і стереотипи. Він іде на периферії людської цивілізації, щоб звідти розпочати тріумфальний хід свого Царства; Він дає зустрітися із собою там, де людина найменше цього сподівається; Він «скидає могутніх з престолів і підносить смиренних на божественні висоти» (див. Лк. 1, 52); Він вкотре пригадує, що «не місце красить людину, а людина місце», – як каже наше народне прислів’я, і що «Господь не дивиться на особу, а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний» (Ді. 10, 35).
Молитва. Господи наш і Спасителю Ісусе Христе! Ти оселюєшся у віддаленому місці, щоб ніхто з людей не почувався віддаленим від Бога і від благодаті. Ти береш на себе ім’я, обтяжене людською зневагою і погордою, щоб всім, хто зазнає зневаги і погорди, дати нову надію і вказати шлях на божественні висоти. Прошу Тебе: навчи мене стримуватися від оцінювання моїх ближніх на основі їхніх зовнішніх прикмет чи їхнього походження, а ставитись до всіх з належною увагою і шаною. Зроби моє серце вразливим на Твою присутність і відкритим до зустрічі з Тобою у кожній людині й у всіх обставинах життя. Амінь.
Владика Богдан ДЗЮРАХ
