Владика Йосафат Мощич: так проповідувати, щоб люди мали живі стосунки з Богом

Голова Патріаршої комісії у справах євангелізації УГКЦ владика Йосафат Мощич розповідає про важливий плід діяльності цієї комісії – збірку «Слово благовісника. Допоміжні матеріали душпастирям для євангелізації». Мета цього видання, центром якого є керигма, – допомогти священникам проповідувати людям Ісуса Христа у такий спосіб, «щоб вони увірували і увійшли з Ним у особистісні стосунки та плекали ці стосунки в щоденному житті». 

«Людей змінює не стільки знання, інформація, як пережитий досвід, тому важливо, щоб люди пережили досвід присутності Бога, Його любові, стосунки з Богом так, як Господь сьогодні з нами є, провадить, веде нас за руку в часі війни, переходить з нами», – зазначив в інтервʼю для Радіо Ватикану – Vatican News владика Йосафат Мощич, правлячий єпископ Чернівецької єпархії УГКЦ, підбиваючи підсумки майже річної діяльності Патріаршої комісії у справах євангелізації. Під час Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувся від 2–12 липня 2024 р. і який був присвячений темі “Бути благовісниками надії: євангелізація у контексті війни” тодішній Раді у справах євангелізації при Главі УГКЦ було надано загальноцерковний статус і владика Мощич став першим головою Патріаршої комісії у справах євангелізації.

Уприсутнити особу Ісуса Христа, померлого, воскреслого, прославленого

За словами нашого співрозмовника, одним із основних напрацювань очолюваної ним комісії стало видання збірки «Слово благовісника. Допоміжні матеріали душпастирям для євангелізації». Священники вже мали змогу отримати перший том цього видання, в кінці червня вийде друком другий том. «Видання містить матеріали про те, як, наприклад, говорити керигматичну проповідь на щодень, – пояснив єпископ. – Керигма [ред. з грец. κήρυγμα (керигма) – звіщення] означає уприсутнити, представити особу Ісуса Христа, померлого, воскреслого, прославленого, і Його дар спасіння, який Він нам приніс. Йдеться проте, як це представити, проповідувати людям сьогодні, навіть в контексті війни, щоб вони увірували та увійшли з Ним у особистісні стосунки і в щоденному житті плекали стосунки з живим Богом. І з того все починається, бо віра, як написано в Посланні до Римлян (10,17), зароджується зі слухання слова Божого. Отож, коли ми це Слово Боже слухаємо з вірою і ще маємо добрий коментар священника, то Бог відроджує той дар віри, який був нам вже даний Тайні Хрещення».

Любити свій обряд, але відкривати його глибокий зміст

Окрім першого розділу, що містить проповіді на щодень, видання «Слово благовісника» має також такі розділи як Молитовне читання Святого Письма на Ювілейний рік (Lectio divina); Пояснення богослужінь добового кола у світлі керигми. Вечірня; Пояснення свят та обрядів у євангелізаційному ключі; Програма євангелізації 2017 «Хочемо бачити Ісуса».

Стосовно пояснення свят та обрядів у євангелізаційному ключі, владика Йосафат підкреслив, що важливо, «щоб священики вміли через обряд донести людям благовість спасіння». «Бо для нас, слов’ян, – зазначив ієрарх, – пріоритетом є обряд, краса обряду. Але обряд повинен допомагати дійти до змісту, щоб це не була просто обрядовість. За цим всім ховається великий зміст. І тому тут завжди є дилема форми і змісту, хоча ми розуміємо, що важливими є і форма, і зміст». В цьому контексті наш співрозмовник розповів, що недавно на запрошення отця Володимира Містермана, протопресвітера Міланського деканату Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії, він був на прощі в санктуарії Сакро-Монте-ді-Варалло. Після того, як вони відслужили літургію у візантійському обряді, місцевий римо-католицький парох висловив своє захоплення красою обряду, і сказав, що перебуваючи на цьому богослуженні, він немовби побував в Небесному Єрусалимі. «І це ще раз свідчить, що ми, слов'яни, українці, закохані у форму, в наш обряд, – сказав владика Йосафат. – Але щоб на тому не зупинитися, ми маємо відкрити зміст: Де там є Христос? Де Він Себе уприсутнює? Тому що Христос прийшов в тілі. І перед нашими священниками постає велике завдання: вміти проповідувати благовість спасіння – керигму – в сучасному світі. З одного боку, повертаючись до спадщини Святих Отців, але з іншого боку, враховуючи сьогодення і те, як сьогодні Церква живе, як Дух Святий сьогодні провадить Церкву, які виклики ставить перед нами війна, як сьогодні благовістити Ісуса Христа».

Щоб і священники могли ще раз пережити благовість спасіння

Коментуючи «Програму євангелізації 2017 “Хочемо бачити Ісуса”», яку містить збірник «Слово благовісника», владика Йосафат Мощич сказав: «Це спроба нашої Патріаршої комісії по-новому представити саму керигму, її зміст, щоб самі священники могли ще раз пережити благовість спасіння не тільки на рівні знання та інформації, а на рівні досвіду. Тому що найбільше змінює досвід: не стільки знання, інформація, скільки пережитий досвід. Щоб вони самі його пережили, і відтак, щоб парафіяни їхні також пережили досвід присутності Бога, любові Божої, стосунки з Богом. Щоб усвідомили, як Господь сьогодні провадить нас, веде нас за руку навіть в часі війни; як сьогодні Христос страждає в нашому тілі, а і іншого боку, Він – воскреслий, прославлений, і як Він сьогодні провадить Церкву».

Досвід віри всієї Церкви

Ділячись думками про потребу таких видань як «Слово благовісника. Допоміжні матеріали душпастирям для євангелізації», наш співрозмовник зазначив, що на це є запит і від священників, і від суспільства, і про це свідчить навіть те, що в Україні «постійно зароджуються рухи, школи, євангелізаційні спільноти, спільноти віднови в Святому Дусі». «Тому що люди спраглі цього, бо Бог породжує ту спрагу за живим Богом за живими стосунками з Богом, – підкреслив він. – І ми, як Церква, духовенство, маємо це чітко зрозуміти, робити розпізнавання, де ми є, як нам далі прямувати вперед. Звичайно, цей досвід ми також порівнюємо: “А як вірить вся Церква? Як вірить єпископ? Як вірить парох? Як переживає цей досвід віри вся спільнота?”. Щоб цей досвід не став якимось ексклюзивним, закритим досвідом однієї спільноти чи групки. Ні, це все мусить співставлятися з цілою Церквою, що вся Церква Христова так само сьогодні вірить».

Владика Йосафат нагадав, що в кінці червня цього року з’явиться другий том видання «Слово благовісника» і заохотив греко-католицьких священників «взяти собі його електронний варіант і радо користати, бо там будуть проповіді на кожен день від 1 липня до 31 грудня». «Знову буде частина Lectio Divina, оновлена програма «Хочемо бачити Ісуса» (версія 2.0), пояснення Утрені та інші цікаві речі», – сказав він.

Єпископ зазначив, що в червні розпочне свою діяльність також «Школа Благовісті», яка діятиме за програмою Патріаршої комісії у справах євангелізації під проводом місцевих єпархіальних комісії у справах євангелізації.

Окрім того, цього року Патріарша комісія у справах євангелізації проводить керигматичні реколекції для священиків у всіх єпархіях УГКЦ. Також у чотирьох митрополіях вони проводили формаційний курс для всіх спільнот, які вже займаються євангелізацією. «Ми зібрали їх, щоб дати їм певну формацію, певні напрямні стосовно того, як потрібно євангелізувати згідно з баченням Церкви, як це робити сьогодні разом з Церквою, від імені Церкви. Важливо знати, що завжди потрібно брати благословення від єпископа, від духівників, щоб це не виходило поза рамки», – пояснив він.

Найважливіша допомога – це присутність

Від початку повномасштабного російського вторгнення Чернівецька єпархія УГКЦ, як і вся Церква в Україні, постійно допомагала і допомагає тим, хто перебуває в потребі, особливо, біженцям, які втратили багато, або все. Ми запитали владику Йосафата, правлячого єпископа цієї єпархії, у який спосіб відбувається євангелізація в таких критичних обставинах.

«Ми робили ретрити для військових, родин військових в нашій єпархії, – поділився єпископ. – Ми і надалі регулярно це робимо вже впродовж трьох років війни. І є гарні свідчення наших духівників і психологів про пережиття, новий досвід тих, хто пережив ментальні чи фізичні поранення, або втрату. І мова йде не лише про вірних нашої Церкви, а також і про вірних інших конфесій. Це позитивний досвід, бо вони постійно мають запит на такі ретрити. Другий досвід – це літні табори для дітей. І знову ж таки, не тільки для дітей з наших парафій, а й для новоприбулих, які залишилися при парафії, чи мешкають близько. Можливо, самі родини дуже рідко ходять до Церкви, але своїх дітей вони радо віддають на такі молодіжні чи дитячі заходи. І це теж дуже позитивний досвід. Люди відкривають для себе нашу Церкву на Буковині. Є також досвід, коли ми, наші священники, ходимо на похорони чи в лікарню, чи просто приймаємо осіб, які приходять, шукаючи допомоги через Карітас чи через соціальне служіння. Це тяжкий досвід, але це досвід присутності. Найважливіше – це присутність. Ми не втікаємо, ми залишаємося присутніми, допомагаємо, чим можемо: прийняттям, відкритістю, обіймами».

Владика Йосафат пригадав про перший рік війни, коли вони всі парафіяльні будинки відкрили для переселенців. «Якось так Бог дав, – розповів він, – що ми перед війною збудували шість парафіяльних будинків і на першому поверсі було два катехитичних класи. І ми їх відкрили для біженців. Часами там мешкало по тринадцять людей. Ми старалися також забезпечити їх харчуванням через Карітас. При нашій еко-фермі, що діє при нашій єпархії, також приймали біженців. Тобто, перший рік війни – це був досвід просто бути, прийняти, не відкинути, чим можеш, тим допомагаєш».

Про обрання Папи Лева XIV

На завершення нашої розмови, ділячись думками про обрання нового Вселенського Архиєрея, наш співрозмовник сказав, що для нього було несподіванкою, що ним став кардинал Роберт Превост, бо в медіа про нього не говорили багато. «Я зрозумів, що ця особа найбільше по серцю Богові, – поділився він. – Сьогодні є певні виклики Церкви, виклики світу, і Господь втручається, надихає Своїм Духом, кого вони мають вибрати. І для мене був такий приємний сюрприз і свідчення того, що Дух Святий далі чуває, провадить Церквою. Якщо почитати біографію Святішого Отця, то бачимо, що він декілька разів був ігуменом, генеральним настоятелем – значить, він має батьківське серце: монахи його вибрали на такі високі уряди, значить, він є батьком для багатьох. Простий, покірний, смиренний, але водночас рішучий, вміє добре робити розпізнання, адже він був Префектом Дикастерії у справах єпископів, яких сьогодні потрібно для Церкви. Тому є велика надія, що це саме та людина, яка на даний час найбільше принесе добра для Церкви, для розвитку Церкви, бо Церква – це всі ми, Тіло Христове. І також приємно, що про ситуацію в Україні він проінформований. Його перші слова після молитви “Царице Неба” [ред. в неділю, 11 травня 2025] і розмова з нашим Президентом свідчать про те, що він по стороні того, хто терпить, хто скривджений, і буде молити Господа, щоб ця війна врешті-решт завершилася і прийшов Божий справедливий мир. І Святіший Отець гарно почав, що Воскреслий Христос говорить: “Мир вам”. І це є мир – не політичний, не соціологічний, не мир якихось закулісних домовленостей, а це той мир, який дає воскреслий Христос. Тобто Папа Лев XIV глибоко вірить, що Воскреслий Христос далі крокує з нами, передає нам цей мир, і такого миру ми прагнемо, вимолюємо і просимо. Просимо: “Господи, воскреслий, дай нам той мир. Ти упорядкуй той мир, який принесе спокій нашій державі, народу, щоб закінчилась ця кривава війна”. Так, Україна вже вистояла, бо Бог є з нами. І в Бога воно вже звершилося, але воно має воплотитися тут, на землі. Ми хочемо прискорити цей час нашою молитвою, сумлінним виконанням наших обов'язків, стараннями, допомогою, солідарністю одних з одними».

Джерело: Vatican NEWS