Знаки, які посилає Бог

Недільний допис вдячності❤️.

Чомусь саме зараз захотілось поділитись…

Ділюсь 😇.

Останні п’ятнадцять років я став дуже уважним до знаків, які мені посилає Бог.

Зрозумів, що вони не падають з неба і не горять вогнем на камені. Для мене найчастіше Бог посилає мені знаки через людей.

Хтось приходить лише на коротку мить, хтось залишається на роки, хтось з’являється тоді, коли я вже не маю сил, руки опускаються і здається, що все втрачено.

І саме через них Бог говорить, підтримує, запрошує, заохочує.

Я навчився бачити Його у звичайних зустрічах — у випадковій розмові, у погляді, у слові, що торкає найтоншу струну.

Кожна людина, яку я зустрів, щось мені відкрила:

одні вчили ніжності, інші — межам,
одні показували, що таке любов, інші — що вона не завжди без болю.
Іноді ці зустрічі були легкі й теплі, а іноді болісні, як операція на серці — але кожна з них була для мого зростання.

Дякую Богові за цих людей.
За тих, хто поруч у радості, і за тих, хто навчив через біль.

За тих, хто залишився, і за тих, хто пішов, коли їхня місія в моєму житті завершилася.

За тих, хто допоміг мені побачити себе, навіть тоді, коли це було нестерпно.

Часами я не розумію, куди веде ця дорога.

Бувають дні, коли вона здається надто довгою, надто темною, і я запитую: “Господи, а Ти точно ще тут?”

І тоді — тиша. Але тепер я вже знаю: тиша — це теж Його мова.

Бо саме в ній дозріває довіра.

Я навчився приймати навіть те, що не розумію.

Навчився дякувати не лише за добро, а й за урок.

І сьогодні хочу сказати:
Ісусе, дякую Тобі. За все, що було, є і буде.

Дякую за кожну людину, котру, вірю, саме Ти мені послав.

Дякую за знаки, які я нарешті вчуся помічати.

Дякую за любов, турботу і тепло, якими Ти тихо огортаєш моє життя.

Я не завжди знаю, куди ведеш,
але знаю Хто веде.

І тому повторюю, як найщирішу молитву:

«Ісусе, довіряю Тобі».

Хай завжди і у всьому моєму житті діється воля нашого Люблячого Бога.

Отець Олег Здреник