Священик Олесь Август Чумаков поділився власними порадами на час Різдвяного посту. Поради дуже практичні та доречні. Публікуємо найцікавіше з його допису
“Їмо у різдвяному пості простесенько, але гідно і смачно. Так, щоби наш сніданок, обід, вечеря аж ніяк не виглядали святково, навіть мінімально. Бо свято на нас чекає попереду і не треба його випереджати. Нема сенсу обтяжувати себе і своїх найближчих додатковими навантаженнями по створенню особливого різдвяно-пісного раціону, особливо тепер, коли ціни на їстівне перестали бути нормальними. Досить того, якщо ми на цей час перестанемо робити з їжі культ і перебирати харчами.”
Про молитву:
“Піст – це чування і чуйність. Досить було би постановити ретельно оновити власну елементарну (підкреслюю – елементарну!) молитовну дисципліну. Тобто: молюся щодня в означений час звичайними для мене молитвами, не змінюю час, не скорочую і не поспішаю. Замість телебачення або вечірніх посиденьок за комп’ютером читаю Святе Письмо за методикою Lectio Divinae. Постановою саме на Різдвяний піст може бути утримання молитовно-духовного режиму без переносів, скорочень, побільшень – просто виконати належне добре або хоча би задовільно.”
Про іспит совісті:
“Завершуймо день не так, щоби запізно, і без того, щоби вже не мати тями від втоми. Як раз тоді, коли сил вистачає лише на добрий іспит совісті у підсумку дня. Наприкінці іспиту совісті робимо постанову на наступний день, записуємо, щоби не забути. Потім перепрошуємо Бога, благословляємося і йдемо вже спати.”
Про самоконтроль:
Не робіть собі постанову “не буду спілкуватися у фб або інших мережах”! Залишайтесь доступними і комунікативними! Постановою може бути одне: не писати коментів негативного характеру, не судити і не оцінювати негативно, не вступати в сварки, не підпускати шпильки, не тролити, не робити прикрості – не піддаватися на провокації. Але залишайтесь на зв’язку, бо ми так конче необхідні один одному!“
Про подарунки:
“Важливо подбати про подарунки вже до середини посту, тобто, до 12-15 грудня вже були закуплені та приготовані. Вирішіть: буде ялинка у хаті чи традиційний український дідух.
Про привітання:
Дедлайн розсилки вітальних листівок – 15 грудня. Особливо тим друзям, що за кордоном, адже вони святкують Різдво раніше – 24-25 грудня.
Не забуваймо привітати, насамперед, самотніх і ув’язнених. Тому варто уже зараз, терміново оновити список адресатів розсилки і перевірити правильність адрес. Не переписуйте всі привітання однаково – напишіть приємності кожному індивідуально.
Про благодійність:
“Від п’ятнадцятого до двадцятого грудня треба розглянути і точно вирішити, кому будуть переказуватись благодійні продуктові або речові набори, які речі і продукти там будуть. Врахувати, які умови пересилання при перевантаженні пошти. Особливо звертаємо увагу на хворих, самітних і ув’язнених! Так само в цей час треба вже повністю вирішити, кого з найбільш потребуючих сусідів і їх дітей буде запрошено до нашого дому на Свят-вечір вечеряти і на Різдвяний обід. І вже запросити. Потім тільки нагадати. Не забудьте про подаруночки для запрошених”.
Повний текст читайте ТУТ>>>
Довідка: священик Олесь Август Чумаков – салезіянин, головний редактор Львівської салезіянської газети “Покровська брама”. З серпня 2012 – духівник Салезіянської парафії Покрова.
Фото: pexels.com, facebook.com
В принципі я з тобою згідний але не повністю, я видалив сторінку vk бо там як ти кажеш купа непотрібу, але недавно вирішив відновити сторінку заради одного ! Просто кожного ранку заходжу щоб додати уривок Святого Письма на сторінку, повір є ті люди які читають…(До Євреїв 4:12) Бо Слово Боже живе й діяльне, і гостріше, ніж будь який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток.
Молодець! Використовуєш соціальні мережі по-християнськи. Проте соціальні мережі не для людей, які мають чутливу душу; не варто осуджувати тих, хто видаляє свою сторінку чи обмежує перебування у фейсбуці- соціальні мережі затягують, негативу начитаєшся і нервовий ходиш- може то погано впливати на будь-яке покликання. І маємо телефони- можна
подзвонити до друга, співробітника. Тепер сиджу у соціальних мережах, щоб почитати новини і скинути щось добре й цікаве на свою сторінку, трохи побавитись, задля комунікації. Щодо дискусій- стараюся участь в них не брати, бо вишукують
зло навіть у невинних постах, а маю чутливу душу.
Знаю людей, які видалили свої сторінки з соціальних мереж, щоб мати більше часу служити Богові та душевний спокій. Можна зрозуміти людей, які роблять постанову не сидіти у соціальних мережах, адже теж є духовні небезпеки- залежність; хтось виливає свій поганий настрій, а хтось нервується цілий день, коли це читає. Соціальні мережі- це хороше місце суто
інформаційної (без дискусій) комунікації між учасниками якогось колективу, місце реклами, новин- і не більше…