Сни є чимось звичним для нашого життя. І вони багато говорять, але про нас самих, бо вони не є інструментом пізнання світу, але швидше нас самих.
Коли сниться померлий родич добре чи погано, то слід відповісти собі на запитання, чи не є такий сон проявом, ілюстрацією мого ставлення до цієї особи: сниться добре той, кого любили, сниться зле – не надто.
Якщо сни сприймати як можливість пізнати інший світ, то лише у світлі того, що Бог може послуговуватись снами. І про це читаємо і в Старому, і в Новому Завіті: Бог приходить у снах, щоб об’явити свою волю.
Святий Йосиф чує «Не бійся прийняти Марію» і «втікай до Єгипту» у сні.
Коли говоримо про зустріч із померлим, то мусимо розуміти, що вона є у контексті Божої волі. Гляньмо, для чого це служить.
З давніх-давен маємо підтверджені великими авторитетами свідчення того, що померлі приходять. Одним із найбільш знаних історій є історія Папи Григорія, якому приснився брат-бенедиктинець і просив про молитву. Звідси коріння звичаю молитви Григоріянки. Коли Папа відмолився Меси, то мав другий сон, в якому співбрат подякував. Так сон Папи започаткував конкретну молитовну практику у Церкві.
Але що властиво усім давнім свідченням зустрічей у снах, то це те, що померлий приходить, щоби просити про молитву або за неї дякувати.
І такий сон ми трактуємо у контексті віри в єдину Церкву, в якій ми молимось за померлих, а вони можуть молитися за нас.
Якщо у сні маємо прохання про молитву – то молимось. Натомість якщо у сні чуємо від покійника якісь інші речі, якісь повідомлення дивного змісту, які не приносять нам ніякої потрібної інформації, то такі сни варто ставити під сумнів і відкидати.
Навіщо нам знати, прийшов він із раю чи із чистилища? Якщо молимось за когось, хто уже не потребує нашої молитви, то не варто хвилюватись: та молитва буде вислухана за того, хто її потребує.
Не намагаймось впливати, не просімо, щоби покійник прийшов до нас і розповів про якісь речі. Те, що нам треба – Бог нам дозволяє пізнати. І для розпізнавання багатьох речей насамперед слід молитися до Святого Духа, а не йти за цікавістю. Бо якщо ми й чогось не знаємо, то це лише на краще для нас.
Без сумніву, свою цікавість варто задовільняти, якщо йдеться про наукові галузі, мистецтво інше, однак цікавість до загробного життя варто залишити, довіряючи Богові.
Не переймаймось непотрібними речами. Ліпше зі спокоєм виконуймо щодня ті справи, які потрібні для нашого спасіння тут, на землі.
Адаптація Тетяни Трачук
