Я живу у студентському гуртожитку і до мене частенько навідуються друзі і просять щось почитати. Пропоную різну літературу. Серед моїх улюблених – «Думай і багатій» Наполеона Гілла, «Крутість тобі личить» Джен Сінсеро і таке інше. І знаєте, що мені відповідають?
«Ні, дякую, але такого я не читаю». Виявляється, більшій частині моїх товаришів така література або просто нецікава, або ж вважають читання такої інформації беззмістовною тратою часу. До того ж, ціна зазвичай вища, ніж за художні твори.
Тоді чи варто витрачати на неї час і гроші? Отже, спробуймо знайти декілька вагомих аргументів, що виправдовують читання мотиваційної літератури.
Роби щось!
Це головний меседж більшості книжок для саморозвитку. Що б не було головною темою, вони в будь-якому разі підштовхують людину до дій. У кожного з нас бувають моменти розчарування та прокрастинації. Здається, що абсолютно нічого не виходить, увесь світ налаштований проти тебе і так далі. Відкрий книжку – і тобі одразу нагадають про твої мрії та цілі. Якісь автори, як от Наполеон Гілл, автор книги «Думай і багатій» переконуватимуть, що достатньо навчитись правильно мислити, бути налаштованим на успіх – і все неодмінно буде добре. А хтось скаже, що шлях до втілення бажань один – наполеглива і постійна праця. Так чи інакше, кожен приходить до висновку, що певні дії для досягнення успіху все таки необхідні. Чим швидше ти підеш назустріч їм, тим швидше вони знайдуть втілення у твоєму житті.
Надихайся, надихайся і ще раз надихайся!
Це головне, чому багато людей таки читає мотиваційну літературу. Окрім порад, там завжди багато реальних історій про реальних людей. Людей, що були у кращому чи гіршому становищі, що робили більше чи менше, мали простіші чи грандіозніші мрії. Одначе, вони вже втілили їх у життя! Ці приклади – як виклик. Хтось зміг, а ти що, гірший? Ґретхен Рубін, авторка бестселера «Проект щастя», за версією «The New York Times», пише, що такі історії мотивували її значно більше, ніж сухі теорії щодо щастя.
Хочу – отже, зможу.
Коли спілкувалася з тими, хто все ж читає літературу для саморозвитку, розпитувала про їх мотивацію. Одна з товаришок розповіла, що має багато планів, готова наполегливо працювати задля їх втілення, але не знає з чого починати, щоб згодом не покинути. Література для саморозвитку вкотре нагадує, що, як говорив Вінстон Черчилль, «успіх – не остаточний, невдачі – не фатальні, значення має лише мужність продовжувати», тому не варто боятись помилок та невдач. Якщо є мрії, то й знайдеться шлях до їх втілення.
Візьми щось для себе.
Звичайно, в книжках зазвичай відведені розділи з теорією, прикладами та практичними порадами. Однак, якщо навчитись читати поміж рядків, можна зрозуміти ще щось значуще – наприклад, що усі успішні люди проходили складні випробування, і що всі вони, зрештою, усвідомлюють, що їх успіх – не тільки їх. Є ще Хтось Вищий, Хто їх супроводжує. А якщо ж брати з практичнішого боку, то можна навчитися писати більш цікао та різнобарвно, адже хоч така література і не належить до художньої, зазвичай автори пишуть фантастично!
Поради, які можна застосувати на практиці.
Дехто каже, що все, що написано у таких книжках, ну просто дуже далеке від життя і зробити це майже неможливо. Я навмисне знову повернулась до сторінок з практичними порадами, проаналізувала, а що ж почала сама робити після їх читання. Ось декілька порад з «Працюй чотири години на тиждень»: зробити список бажань, порахувати скільки потрібно грошей на їх втілення; влаштувати тижневе «інформаційне голодування». Погодьтесь, щоб зробити це непотрібно значних витрат, зусиль чи навіть часу. Абсолютно все, що написано, можна з легкістю втілити в життя, було б бажання.
Так, звичайно, коли усі поради так і житимуть на сторінках, але залишатимуться незреалізованими, то сенсу в читанні мотиваційної літератури немає, адже знання без дій – «мертвий крам», як писав Великий каменяр. Читайте і дійте, і тоді все обов’язково вдасться.
Автор: Марія Оринчак
Перше посл. до Корінтян 10,12 “Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав.”
Посл. до галатів 6,3 “Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого.”
Перше Йоана 2,16 “бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу.
Кілька думок св.отця Піо на тему лідерства, саморозвитку та успішності:
– “Дивімося спершу вгору, а потім – на себе самих. Безмежна відстань між Небом і землею породжує покору.”
– “Ми повинні дуже скромно оцінювати себе, вважаючи себе за найменших з-поміж усіх, і не повинні надавати перевагу власній користі, нехтуючи користю інших.”
– “Бо покора є правдою, а правда, якщо йдеться про мене, є такою, що я є нічим, а все, що в є в мені доброго, є власністю Господа Бога.”,
– “На цьому світі ніхто з нас ні на що не заслуговує. Це Господь доброзичливий до нас.”