Мій злочин проти Бога

Читай також

  • Представники УГКЦ взяли участь у 50-титисячному Національному євхаристійному конгресі у США
  • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Мій злочин проти Бога

          Прощення — це все. Серйозно, все, особливо коли ти розумієш, наскільки тобі і мені це прощення необхідне.

          Справа в тому, що Біблія визначає злочин як „не потрапити в ціль“ або „промахнутися“. Щоразу, коли я грішу — вчиняю злочин проти Бога.

           

          Я думаю про щось, про що Бог ніколи б не подумав. Це — гріх.

           

          Я дивлюся на те, на що Бог ніколи б не дивився. Це — гріх.

           

          Я говорю те, що Бог ніколи не сказав би. Це — гріх.

           

          Я не роблю і не говорю того, що Бог зробив би або сказав би. Це — гріх.

           

          Я дивлюся на людину так, як Бог ніколи б не подивився. Це — гріх.

           

          Я поводжуся з дружиною, дітьми, онуками, сім’єю або друзями неуважно і нерозумно. Це — гріх.

           

          Я вдаю себе тим, ким я не є. Це — гріх.

           

          Я частіше реагую проявом страху, ніж вірою. Це — гріх.

           

          Я поступаю егоїстично. Це — гріх.

           

          Я брешу. Це — гріх.

           

          Задумайтесь, чотири-п’ять разів на день я грішу. І це, мабуть у найкращих випадках.

          Так, це — погана новина, але це ще не найдивніше. (І говорімо чесно, більшість із вас не далеко втекли від мене).

           

          Приготуйтеся. Ось хороші новини.

           

          Наш гріх не є секретом для Бога, і це ніколи не заважало Йому любити тебе і мене.

           

          Він бачив все, що я коли-небудь робив. Він знає про все, що я зараз роблю. І Бог знає все, що я збираюся зробити в майбутньому. Усе!

           

          Автор Послання до Євреїв сказав так:

          „ Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати“ (Євреїв 4:13).

           

          Приголомшливо і більше, ніж ми дійсно можемо зрозуміти, правда?

           

          Чесно кажучи, якби я був Богом, я був би ситий по горло мною. Я давно б опустив руки у відразі та розпачі, і заявив: „Це — безнадійно. Він просто продовжує грішити. Що ж Мені робити ним (нею)?“

           

          На щастя, я не Бог.

          Моя радість назавжди пов’язана з однією незаперечною реальністю: ніщо не може відокремити мене від Бога і Його любові.

           

          Ніщо.

          Ніякий гріх.

          Жодна недосконалість.

          Жодна людина. Навіть я не зможу цього зробити.

           

          Ми ніколи не заслужимо Його любов. Ми ніколи не будемо гідні її. Ми ніколи не перестанемо потребувати її.

           

          Чому? Тому що ми ніколи не будемо досконалими, доки не будемо в Його присутності назавжди.

           

          Чудо хреста — таємниця Божого милосердя і благодаті, що виливається на тебе і мене щодня, а потім, щонайменше, ще в 99 999 разів більше, у міру необхідності (а це точно буде необхідно).

           

          „ Коли я кажу: «Хитається нога моя», – ласка твоя, о Господи, підтримує мене“ (Псалом 93:18).

           

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Представники УГКЦ взяли участь у 50-титисячному Національному євхаристійному конгресі у США
        • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"