Саморозвиток, дедлайни, успішна соціальна комунікація, хобі, спорт… Чи не здається вам, що сучасний світ вимагає від нас не самовдосконалення, а самозречення?
Про свої переживання постійної втоми ділиться польська авторка Zuzanna Górska-Kanabus, коли для того, щоби йти в ногу з часом, їй приходилось постійно і постійно працювати.
Коли я була неодруженою, постійно відчувала тиск, бо
потрібно підвищувати фахову кваліфікацію (щоб не випасти з ринку)
працювати над комунікативними навиками (це ж основа стосунків)
мати якесь оригінальне хобі (мусиш чимось відрізнятись)
набувати різні навики (не факт, що вони мені знадобляться).
Занять було настільки багато, що можна би було розписати щоденний вечір. Але навіщо?
Нічого не змінилось, коли вийшла заміж. Обов’язки, обов’ язки, обов’язки.
Почала спілкуватись з іншими матусями – і у них побачила ту ж проблему.
Жінка встигала все, окрім жити, бодай трішки дбаючи про себе. Виспатися, зробити щось приємне для себе, сісти і послухати себе, подивитись на хмари хоча би.
Але чи не варто почати жити трішки по-іншому?
Ми женемось за примарним самовдосконаленням, беручись за безліч занять. Та от чи не варто добре виконувати саме одну справу?
Ділимось своїми досягненнями у соцмережах, але не уточнюємо, якою ціною даються щасливі ікрасиві фото для інстаграму…
А може варто спробувати жити інакше? Тобто нарешті жити, тут і зараз. Цінуючи кожну мить, цінуючи маленькі кроки і справи, які щодня виконуємо. Зважаючи на свої обмеження… Робити стільки, скільки можеш, а не понад силу. І вчитись радіти з того, що є саме сьогодні.
Адаптація Тетяни Трачук
