Як змінити корінь своєї гріховності? Поради Папи Франциска

Читай також

  • Перешкоди, щоб зустрітися з Ісусом
  • «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя» (Єр. 22, 3). Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій
  •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
        • Як змінити корінь своєї гріховності? Поради Папи Франциска

          “Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чогонебудь, що належало б ближньому твоєму” (Вихід 20, 17).

          Коментуючи ці слова старозавітної книги Виходу, Святіший Отець зазначив, що вони є не тільки завершальними словами тексту, але чимось набагато більшим: вони торкаються серця всіх Божих Заповідей.

          «І дійсно, – пояснив Папа, – можна побачити, що вони не додають нового змісту: настанови “не пожадатимеш жінки […], ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму” присутні в Божих заповідях про перелюб і про крадіжку. Отже, яке значення мають ці слова?».

           

          Корінь всіх переступів

          Відповідаючи на це питання, Наступник святого Петра наголосив, що завдання всіх заповідей полягає в тому, щоб вказати на грань життя, межу, перейшовши яку людина нищить себе і ближнього, нівечачи свої стосунки з Богом. Остання частина Божих заповідей вказує на те, що всі переступи мають той самий корінь: лихі пожадання.

          Він процитував уривок з Євангелії від Марка, в якому про це говорить сам Христос:

          «З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину» (Мк 7, 21-23).

           

          Все починається в серці людини

          Отже, за словами Святішого Отця, весь пройдений шлях Декалогу не мав би єдності, якби не досягнув людського серця. «Де зароджується все лихе?  Декалог ясно і глибоко вказує на цей аспект: кінцевою метою шляху, на яку вказує остання заповідь, є серце, і якщо воно не звільнене, все інше нічого не варте». Виклик полягає в тому, щоб звільнити серце від усіх поганих і лихих речей, в іншому випадку, Божі приписи можуть стати тільки гарним фасадом життя, що всередині залишається існуванням рабів, а не дітей.

           

          Дар Святого Духа очищає людське серце

          Папа Франциск зазначив, що заповіді про пожадання викривають наше справжнє обличчя і нашу вбогість для того, аби привести нас до святого впокорення.

          Людина потребує цього блаженного впокорення, – наголосив він. – Воно допомагає усвідомити, що ми самі не можемо звільнитися і спонукає взивати до Бога, просячи спасіння».

          За його словами, без дару Святого Духа неможливо очистити своє серце, з чого випливає заклик відкритися на стосунки з Богом у правді й свободі, бо тільки таким чином наші зусилля можуть принести плід.

           

          Стати справжніми перед Отцем

          Завдання старозавітного Закону, як зауважив Папа, полягає не в тому, аби ввести людину в оману про те, що буквальне виконання приписів приведе її до спасіння, а в тому, щоб «привести людину до правди про себе, тобто, до власної вбогості, що стає справжньою відкритістю, особистою відкритістю на Боже милосердя, яке нас перетворює і відновляє».

          «Останні слова Декалогу вчать всіх визнавати себе жебраками, – наголосив Святіший Отець. – Вони допомагають нам усвідомити безлад нашого серця, аби перестати жити егоїстично і стати вбогими духом, справжніми перед Отцем, дозволяючи, щоб Син нас відкупив, а Святий Дух навчив»

           

          Визнання власної слабкості веде до милосердя

          «Блаженні вбогі духом, бо Їхнє Царство Небесне» (Матея 5, 3), – цитуючи на завершення катехизи одне з Блаженств, Папа Франциск додав, що блаженними є ті, хто не обманюють себе, вважаючи, що самі спроможні визволитися від власної слабкості, без Божого милосердя, що єдине може зцілити. Блаженні ті, хто визнає власні лихі пожадання і з розкаяним та упокореним серцем визнає себе грішником перед Богом і людьми. «Це ті, – додав на завершення Святіший Отець, – які вміють співчувати, які здатні проявляти милосердя до інших, бо досвідчують його на собі».

          VaticanNEWS

          Читай також

        • Перешкоди, щоб зустрітися з Ісусом
        • «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя» (Єр. 22, 3). Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій
        •  У Львові презентували книгу Глави УГКЦ «Бог не покинув Україну»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.