Господь у Своєму Слові дав нам декілька надзвичайно чітких вказівок, як ми повинні жити для Нього.
Це перш за все заклик любити один одного:
„Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»“ (Йоана 13:34-35);
слідувати за Ним, відмовившись від власних бажань:
„Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною“ (Матея 16:24);
піклування про бідних і нужденних:
„Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу“ (Якова 1:27)
уникати гріховної поведінки, як ті, хто не знає Бога:
„Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння“ (1 Солунянам 5:6-8).
Ісус підсумував значення життя для Бога, відповівши на питання книжника про найважливішу заповідь:
„Ісус відповів: “Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.”“ (Марка 12:29-31).
Молитва Ісуса перед розп’яттям також торкається нашої теми. Він молився про віруючих, кажучи:
„І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!» “ (Йоана 17:22-26).
Бажання Ісуса полягає в тому, щоб мати стосунки з нами.
Життя для Бога прославляє Його. Ми слідуємо за Ним усім своїм єством — серцем, душею, розумом і силою. Ми перебуваємо у Христі: „У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені“ (Йоана 15:4, 8) і, таким чином, діємо, як Він, люблячи своїх ближніх. Роблячи це, ми прославляємо Його Ім’я, а також насолоджуємося стосунками, для яких ми і були створені.
Ті, хто бажає жити для Бога, мають шукати Його у Святому Письмі. Ми маємо шукати керівництва Святого Духа, щоб застосовувати Слово у своєму житті. Життя для Бога означає відмову від самого себе й бажання виконувати Його волю понад усе інше. Якщо ми будемо наближатися та краще пізнавати Бога, то Його бажання ставатимуть нашими. Зростаючи духовно, наше прагнення коритися Господнім заповідям буде збільшуватися разом із посиленням нашої любові до Нього. Як сказав Сам Ісус: „Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете“ (Йоана 14:15).
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
