Я писала цей текст впродовж трьох місяців…і нарешті завершила його.
Дозвольте представитись. Я одинока матір, яка живе поряд з вами. Хоча я й поруч, почуваюсь немов живу на іншій планеті. Я не маю багато спільного з подружніми парами, окрім того, що ви також можете мати дітей. Я не маю багато спільного з самотніми людьми, окрім того, що у мене, як і в них, немає пари.
Ми зустрічаємось, коли вранці вирушаємо на роботу, і неохоче вітаємось чи просто киваємо головою. Я не знаю, як розпочати із вами розмову, та й ви не поспішаєте заговорити. Хоча, насправді, ми б хотіли заприятилювати. Щоразу, коли ми бачимось, я завжди кудись поспішаю. Можливо, тому що усе моє життя – це постійний поспіх. Ось чому мені знадобилося три місяці, аби написати цей текст.
Більшість із нас, насправді, є соціальними особами
Мені постійно бракує часу, щоб сісти і просто поспілкуватись. Навіть, якщо ми домовимось про зустріч, то, ймовірно, вона не відбудеться. Таку поведінку можна назвати антисоціальною, або ж розцінити як брак бажання провести час із друзями. Правда в тому, що одинокі батьки самостійно несуть увесь тягар відповідальності за виховання та дисципліну своїх дітей, а також дбають про надходження коштів до сімейного бюджету.
Всупереч загальній думці, не всі батьки-одинаки отримують аліменти. Спаси Боже таких як я, хто ще продовжує здобувати освіту. Ми також беремо активну участь у житті своїх громад і церковних спільнот. Відтак, коли у мене з’являється вільний час, щоб передихнути, часто відчуваю себе емоційно і фізично виснаженою, що не можу щось запропонувати іншим. Так, одинокі матері перевантажені обов’язками, а їхній графік вкрай насичений. Будь ласка, не навчайте нас розподіляти час, адже, на практиці, нам все одно не вдасться слідувати плану.
Ми не ображаємось, коли нам хтось пропонує допомогу
Ми схвально приймаємо щирі пропозиції допомоги, наприклад, анонімні подарункові картки, запрошення на вечерю, пропозиції взяти дітей на перегляд фільму тощо. Проблеми з’являються лише тоді, коли цю допомогу розцінюють як сферу благодійності.
Часто добрі люди намагаються давати нам рекомендації щодо виховання дітей. Хоча такі поради можуть бути корисними, більшість із них відображає ситуацію сім’ї з двома батьками. Відтак, вони нам просто не підходять, ба навіть, можуть ображати та принижувати.
Коли ви цікавитесь, як нам допомогти, і ми не маємо негайної відповіді, це не означає відкидання вашої пропозиції. Впродовж тривалого часу, ми все виконували самотужки. Відтак, інколи важко сказати, якої допомоги ми зараз потребуємо найдужче. Найкраще, коли ви бачите конкретну потребу в допомозі, зробіть конкретну пропозицію. Приміром: “Я помітила, що цього тижня в тебе більше роботи, ніж зазвичай. Чи можу я приготувати вечерю?”
Наші діти повинні знати, що можуть розраховувати на інших людей
Часто наші діти не отримують усіх можливостей, які є у дітей з повних сімей. Можна багато говорити про чесність й справедливість, однак це нічого не змінить. Я не можу водити свою дитину на різні гуртки: футбол, бойові мистецтва, скаутство, відпочинковий табір, різні молодіжні заходи. Навіть повні сім’ї не завжди мають таку можливість. У моєму випадку усе лягає на плечі однієї людини. Тому я і моя дитина змушені цілеспрямовано обрати щось одне, що підходить нам обом. У нашій сім’ї ми надаємо перевагу молодіжним заходам.
Часто знайомі люди люб’язно пропонують допомогу з транспортом і витратами для того, щоб моя дитина взяла участь у певному заході. Будь ласка, не пропонуйте таку допомогу, якщо не зможете її виконати. Не можу пригадати скільки разів я погоджувалась на такі пропозиції, однак часто спостерігала розчарування сина, коли слід було відмовитись від участі в заході, бо людина, яка пообіцяла допомогти, не дотрималась свого слова.
Також я засмучувалась тоді, коли хтось обіцяв провести час із моїм сином та забував про це, або ж займався чимось важливішим для нього. Така поведінка навчає дітей, що не можна розраховувати на дорослих. Багато дітей з неповних сімей глибоко відчувають проблему відсутності другого батька. А безвідповідальна поведінка помічників лише загострює згадану проблему.
Переважно ми не відчуваємо дискомфорту у спілкуванні з людьми, які від нас відрізняються
Якщо ви організовуєте заходи з іншими людьми, не забувайте нас запросити. Якщо нам буде незручно, ми ввічливо відмовимось. Але не забувайте про нас, запрошуйте. Наша відмова часто пов’язана з вкрай переповненим графіком.
Будь ласка, повідомте нас завчасно, захід передбачає участь дітей чи лише дорослих. Зустрічі для дорослих можуть стати ковтком свіжого повітря, нагодою поспілкуватись з однолітками. Спільний відпочинок із дітьми, натомість, може стати доброю нагодою для спілкування цілими сім’ями.
Ніхто з нас не планував нашої життєвої ситуації
Будь ласка, пам’ятайте, що ніхто з нас не планував бути одинокими батьками. Втрата пари, через смерть або розлучення, є серйозною травмою для нас. Особливо у випадку розлученням ми відчуваємо важкість провини та сорому. Більшість із тих, хто вкладає усі свої ресурси у шлюб, а він не вдається, відчуває себе невдахою.
Будь ласка, не судіть про нас на підставі того, що ми виховуємо дітей без обручки на руці. Краще більше дізнайтесь про нас. Ми радо поділимось своїми життєвими історіями з тими, хто добре та співчутливо до нас ставиться. Загалом, ми прагнемо лише того, чого хочуть усі: любити і бути коханими.
