Як кажуть, набагато легше хворобу попередити, ніж потім її лікувати. І це було особливо правдиво тоді, коли Бог наклав десяту і останню кару на Єгипет — ангела смерті, посланого забрати первістка в кожному будинку. Щоб захистити ізраїльтян від цієї загрози, Господь велів кожній родині заколоти ягня і нанести його кров на одвірки їхніх будинків. Божа обітниця: «… Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю.» (Вихід 12: 13).
Посил був зрозумілий — «залишайтеся під захистом крові». Якби хтось із євреїв ризикнув би вийти зі свого будинку в ту фатальну ніч, то наразився б на небезпеку. Поки вони залишалися в своїх будинках, у них була гарантія божественної захисту від цього лиха. Наступного ранку загальний плач і стогони пробудили Єгипет від сну, коли батьки виявили дітей мертвими: «бо не було хати, де не було б мерця» (Вихід 12: 30). Серед ізраїльтян не було втрачено жодної душі. Чому? Вони залишалися в будинку!
Сорок років по тому Ісус Навин послав двох розвідників у Єрихон. Там вони зустріли блудницю Рахаву, будинок якої забезпечував прямий доступ в місто і з нього. Вона вправно ховала шпигунів на своєму даху під стеблами льону і вводила в оману королівських солдатів в гонитві за розвідниками. Рахав розповіла їм, що господарі Єрихону чули, як Бог розділив Червоне море і потопив єгипетську армію. Господарі Єрихону нервово підозрювали, що вони такі в Божому списку.
Рахава попросила лише, щоб вони відповіли їй прихильністю за її допомогу — щоб пощадили її сім’ю. Спостерігачі погодилися, за умови, що вона прив’яже червону мотузку, яку вона використовувала, щоб допомогти їм втекти з міста через вікно її будинку. Вони попередили її, що їх клятва буде анульована, «Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті – кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся» (Навина 2:19). Коли Бог перетворив масивні стіни Єрихону в уламки, тільки одна частина стіни залишилася недоторканою — будинок Рахави і її сім’ї, яка благополучно сховалася всередині. Тож ми знову бачимо, що вони залишалися в будинку.
Є багато людей, які покидають церкву через незначні проблем. На жаль, як результат, часто їх життя обриваються або їх сім’ї розпадаються. Правда в тому, що ми потрібні один одному. Надто багато небезпек таїться за межами церкви. Мета сатани — ізолювати нас, а потім використовувати нашу вразливість. Самотня вівця має набагато менше шансів встояти проти вовка, ніж стадо з пильним пастухом. Соломон мудро писав: «Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці. Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести»(Проповідника 4: 9-10).
Було б самовпевнено для сім’ї Ноя бродити за межами ковчега, коли почався дощ, думаючи, що зможуть повернутися, коли вода підніметься надто високо. На жаль, багато людей ризикують своєю душею. Вони впадають у відчай або невдоволення і залишають церкву, відкриваючи двері сатані, щоб той міг завдати серйозної шкоди їхньому життю, а потім запитують себе, чому Бог підвів їх. Залишайтеся в ковчезі безпеки. Залишайся під покровом захисту і благовоління, яке є результатом спілкування з Богом та іншими віруючими.
Блудний син в знаменитій притчі Ісуса був спокушений ілюзією того, що «за парканом трава зеленіша». Він зажадав свою спадщину і швидко розтратив її. Як тільки зникли його гроші, зникли й так звані друзі. Цей молодий чоловік, який просто хотів повеселитися далеко від правил будинку свого батька, засвоїв важкий урок, що гріх веде далі, ніж ви хотіли би піти, варто вам більше, ніж ви хотіли б заплатити, і тримає вас довше, ніж ви хотіли б залишитися!
За загальноприйнятою думкою, гріх це приємно і весело, інакше ніхто просто не грішив би. Але врешті-решт веселощі (з яких починається виманювання людей за межі будинку) проходить, і починають мати наслідки. Кожна приманка має приховані пастки!
Закінчивши марнотратну частину свого життя, збанкрутілий блудний син годував свиней. Сатана обіцяє палац, але дає свинарник. Знемагаючи від голоду, блудному синові навіть свинячі недоїдки виглядали апетитними. Тож опустившись на саме дно, він прийшов до себе, усвідомивши, яким дурнем був, і набрався мужності повернутися додому. Він очікував, що з ним будуть поводитися як із рабом. Замість цього, батько побачивши його здалеку, побіг назустріч, поцілував, обняв його і влаштував бенкет, гідний царя. Він наказав слугам принести кращий одяг (символ праведності), кільце (знак єднання і влади) і взуття (знак синівства і волі). Блудному синові відновили всі права та привілеях синівства.
Пізно ввечері, в будинку батька, після того, як святкування стихло, я бачу цього норовливого сина, який лежить у своїй старій спальні. Добре знайома обстановка викликала шквал теплих спогадів. Дивлячись у стелю, він, мабуть, думав: «Якби тільки я залишився в будинку батька …». Прощений? Абсолютно! Новий початок? Безперечно! Але, якби не ці потворні шрами, витрачені даремно роки і кошти, нав’язливі спогади і болісні жалю про розрив його стосунків з батьком… Відновлення — одна з особливостей характеру Бога, але Він вважає за краще профілактику. Добре мати подушку безпеки в машині, але краще не мати потреби в ній. І хоча Божа благодать — це страхувальна сітка, яка зловить нас, якщо ми впадемо, Його благодать у ще більшій мірі здатна утримати нас від падіння. І хоча не таємниця, що здатен зробити Бог, не є секретом і те, що повинні робити ми — залишатися в будинку!
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
