Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.
І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”
Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.”
Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?
Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.”
Встав той і пішов до свого дому ( Матея 1-7).
Люди тисячами ходили за Христом, але лише одиниці зцілювалися. В чому причина? Чи в Господа було мало сили? Не було бажання? Бог, у ті часи, як і зараз у житті кожного з нас, бажає лише добра. Він не хоче, щоб ми страждали чи терпіли. Це лише для наших перемін. Про все, що відбувається у нашому житті, маємо питати не чому це сталося, а для чого.
Повертаючись до цього євангельського епізоду, бачимо натовпи людей довкола Христа. Він заходить до невеличкого будинку, куди навіть не всі можуть потрапити. Але з’являються люди з розслабленим, який хворів роками. Та вони були настільки впевненими, що для Бога нема нічого неможливого, що приносять хворого до Ісуса. Вони вибралися на дах, бо не могли пройти через двері. Уявіть, як розбирають дах: сиплеться пилюка, падають куски глини… Вражає віра цих друзів, а ще більше їхня наполегливість, впертість. Вони прагнули чогось і бачимо, як через їхню віру Господь дає можливість.
Кожен із нас має свої проблеми, якось зараджуємо цьому. Але маємо проблеми людей, які довкола нас. Нам би хотілося комусь допомогти, але як допоможеш, якщо людина має свобідну волю, даровану Господом? Зрештою, ти не змусиш для когось щось робити. Бачачи їхню віру, Господь також дивиться і на нашу віру щодо потреб інших. Тому маємо вчитися цієї віри, бути впертими і наполегливими.
Як каже Господь і Святому Писанні: „Хто витримає до кінця, той спасеться“. Тому маємо робити все, що в наших силах. А ми завжди можемо щось зробити для ближнього: вилізти на дах, розібрати стелю і спустити на ношах чоловіка. Коли Господь буде бачити нашу наполегливість, то нам дасться і витривалість.
Бог — не той, що діяв лише в Євангеліє. Це історія, щоб ми закарбували собі істину: Він хоче діяти в житті кожного з нас. Так, я обмежений, обмежені люди довкола, але в Бога нема обмежень. У тому й полягає християнська віра: я довіряю Богові.
Кожен має друзів, яким довіряє. Але чи віримо Богові, який любить безмежно кожного з нас? Якщо ми зростаємо у вірі в Бога, то в короткому часі відбуватимуться зміни і у вашому житті, і у житті ваших ближніх.
Тому ще раз наголошую: робіть все, що можете, що у ваших зусиллях і розумійте, що Бог, бачачи старання і через вашу віру, робитиме неможливе. Він не може насилу зайти в життя когось із нас, якщо не бажаємо цього. Ми маємо свобідно прийняти і забажати його присутності. Бог буде діяти через довіру нашу до Нього.
