Коли ми говоримо про молитву, то дуже часто уявляємо її як дію. Це певні зусилля та старання із моєї сторони, які я маю зробити, щоб зустрітися та пережити досвід Бога.
Відтак у своєму житті ми можемо спостерігати, скільки разів ми прикладали ці неймовірні старання та зусилля, і часто ця зустріч нам якось вдавалася. Та часто в цих неймовірних зусиллях ми бачимо, що нічого не вдається. Про що це свідчить? Цей досвід показує нам надзвичайно важливу річ, що не тільки ми є тими, хто зустрічається із Богом, але є Бог, який зі своєї сторони прагне зустрітися із нами.
Тож ми зі своєї сторони повинні прикласти найбільших зусиль і найбільших старань, проте, також ми повинні розуміти, що це Бог, який приходить до нас на молитву. У молитві Бог є Тим, який діє.
І тут діє не тільки наша особиста молитва, наші особисті зусилля чи наш особистий труд, але ця відкритість на Господа Бога. З однієї сторони ми повинні зробити максимум зусиль та старань із нашої сторони, а з іншої сторони — бути довготерпеливими та впевненим у тому, що Бог дасть про себе знати.
Якщо часто Бог не дає про себе знати, значить це є певний педагогічний підхід Господа. Адже Господь завжди любить нас і Він не перестає любити. Коли ж Він якось не виявляє себе у молитві, можливо, Він прагне, щоб ми зі своєї сторони ставали все більш витривалішими. Коли для нашого добра потрібно буде — Бог ввійде у наше життя.
Тому, знову й знову стаючи до молитви, робімо все, що залежить від нас, стараймося зберігати наше молитовне правило, намагаймося творити регулярність у молитві, але водночас цілковито певні, що при потребі Бог дасть про себе знати.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
