Іов — реальна особистість чи міф?

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Іов — реальна особистість чи міф?

          Книга Іова — глибокий твір на тему людських страждань. Вона заслуговує на те, щоб все життя її вивчати і про неї міркувати. Але чи був Іов реальною особою? І чи має це, в кінцевому рахунку, якесь значення?

          Чи є переконливі аргументи, щоб вважати книгу Іова точним описом того, що дійсно відбувалося, або просто скажемо, що “довести нічого не можна”?

          Дозвольте запропонувати три аргументи, чому варто цю книгу вважати реальною історією, а не притчею (нехай навіть з хорошою мораллю і хорошим богослов’ям).

          Людина зі землі Уц

          По-перше, зверніть увагу, як починається книга Іова: ” Був чоловік у землі Уц на ім’я Іов. Чоловік той був щирий і праведний, богобоязливий і цурався зла” (Іова 1: 1). Порівняйте цей вірш зі Суддів 17: 1 — з початком історії про Міхая: ” Був один чоловік з гори Ефраїм, на ім’я Міхай”. Або порівняйте з початком 1 Самуїла: ” Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім’я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія” (1 Самуїла 1: 1).

          Отже, один зі способів з’ясувати, чи відображає написаний текст історичні події або містить риси художнього вимислу, — це порівняти його з подібними текстами інших книг. Той факт, що Іов починає свою книгу так само, як і автори перерахованих вище історій — які не є легендами і притчами, — є як мінімум одним із критеріїв, до якого може звернутися читач книги Іова. У нас нема причин сприймати книгу Іова не так, як книгу Суддів або 1 Самуїла, які описують реальні події. Це мій перший аргумент.

          Зв’язок із історією

          По-друге, в Єзекеїла 14: 12-20, де пророк показує всю беззахисність Єрусалиму, який перебуває під Божим судом за численні беззаконня, які відбуваються в країні, написано наступне:

          ” І надійшло до мене таке слово Господнє:

          «Сину чоловічий! Коли б якась країна згрішила проти мене, мені спроневірившись, і я простягнув би проти неї мою руку й понищив у ній запаси хліба та послав на неї голоднечу, і почав губити в ній людину й скотину;

          і коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Іов, – то вони спасли б своєю справедливістю (лише) самих себе, – слово Господа Бога.

          Або коли б я послав на ту країну чуму й вилив на неї моє обурення в крові, вигубивши в ній людину й скотину,

          і якби Ной, Даниїл та Іов були в ній – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – вони не врятували б ні своїх синів;, ні своїх дочок; вони врятували б своєю справедливістю лише самих себе”(Єзекеїла 14: 12-14; 19-20).

          Так, я знаю, що є менш консервативні вчені, які скажуть, що ці імена — Ной, Даниїл та Йов — згадані тут не тому, що вони були історичними особистостями, а тому, що представлені в надзвичайно праведними в книгах, що описують їхні життя. Проте, становище Єрусалиму було таким сумним, що Єзекіїль вибрав як приклад цих трьох особистостей. Історичність двох із них (Ноя і Даниїла) не підлягає сумніву. Тому немає підстав сумніватися в історичності і третьої особи — Іова.

          Зверніть увагу на два моменти — і стежте за моєю думкою. Перш за все, Ной і Даниїл, без сумніву, — історичні постаті. Біблія ніде не говорить про них як про вигаданих персонажів, також Іов згадується разом із ними без чого-небудь такого, що якось відрізняло б його від них. Тому було б дійсно дивно, якби Іов був, як і вони, реальною історичною постаттю. Далі відзначте, що Єзекіїль пропонує гіпотетичну ситуацію: “що було б, якби в країні з’явилися Ной, Даниїл та Йов”. Є всі підстави стверджувати, що Єзекіїль вважав Ноя і Даниїла історичними поостатями, які могли “реально мешкати на реальній землі”. Чому ж ми повинні використовувати до Йова зовсім інший підхід? Як можна припускати присутність у реальному країні вигаданих особистостей?

          Іншими словами, мені здається, що потрібні дуже вагомі аргументи, щоб вважати Іова вигаданої особою, так як в цьому випадку доводиться досить дивно і неприродно тлумачити Єзекеїла 14:14 19: дві особи (Ноя і Даниїла) вважаємо історичними, а одну (Іова) — вигаданої, хоча вони є в одному списку. Дуже сумнівний підхід.

          Аргумент Якова

          Мій останній аргумент — це Якова 5: 10-11. Ось, що пише Яків:

          ” Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя”.

          Знову-таки, хтось може сказати: “Це нічого не доводить відносно історичної реальності Іова. Письмо просто використовує його як вигаданий персонаж, подібно до того як Шекспір придумав Гамлета, як приклад трагічного коливання “. Образ же Іова, скажуть вони, Біблія використовує, як приклад непохитності.

          Чи справді це так? Подивіться, що говорить Яків. Він вважає Іова одним із пророків. І ставить його разом із іншими реальними історичними особистостями, які зберегли твердість віри.

          Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"