Напевно кожному з нас доводилось бачити, як дитина просить чогось у своїх батьків, використовуючи усеможливі способи. А батьки не виконують її прохання.
Батьки не люблять своєї дитини? Ну напевно, що люблять. Те, що видається дитині добрим – не є для неї добре
Бог є добрим батьком, який бачить не обмежену картинку, як ми, але все і всіх. Тому не дає нам того, чого просимо.
Але це не означає, що якщо Бог не вислуховує нас, не дає того, що просимо, то й не варто молитися.
Ціль кожної молитви – переміна нашого серця. Коли ми чогось просимо – виражаємо Богові свої почуття, відчиняємо для Нього серце.
Не знеохочуймось, коли чогось просимо. Бог не закриває своїх вух, Він прагне для нас лише найкращого.
Може намір, в якому молимось – це не зовсім те, що нам потрібно?
Може молимось за повернення у своє життя людини, яка насправді вже виконала свою місію або не повинна виконувати.
Молимось за одужання, а хвороба не відступає? Може слід проаналізувати, для чого так стається, чого недуга має нас навчити.
Молитва змінює нас, наше мислення і вчить довіряти Богові. Він добре знає, чого потребуємо, саме тому і не дає нам того, що непотрібно.
Автор: Тетяна Трачук
