Запитання: Де перебував Ісус протягом трьох днів між смертю та воскресінням?
Відповідь: Текст 1 Послання Петра 3:18-19 говорить: «Бо й Христос один раз за гріхи постраждав, праведник за неправедників, аби привести вас до Бога: убитий тілом, але оживлений Духом; Ним Він і духам, що були у в’язниці, прийшов і проповідував».
Слово «Духом» у 18 тексті стосується тієї ж сфери, що й попереднє слово «тілом». У даному уривку мова йде про тіло та дух Христа. Слова «оживлений Духом», вказують на те, що взяття на Себе людських гріхів та смерть призвели до розділення Його людського духа з Отцем (Матвія 27:46). Контраст між тілом і духом у Матвія 27:46 та Римлян 1:3-4 не є протиставленням тіла Христа і Духа Святого. Коли Христова жертва за гріх була звершена, Його дух відновив розірваний зв’язок.
1 Петра 1:18-22 описує зв’язок між Христовою жертвою (текст 18) та Його прославленням (текст 21). Саме Петро подає певну інформацію про те, що відбувалося між цими двома подіями. Слово «проповідував» у 19 тексті 3 розділу – незвичайне слово у Новому Завіті для опису проповідування Євангелія, буквально воно означає сповіщення вістки. Ісус постраждав та помер на хресті, Його тіло було віддане смерті, а Його дух помер, коли Він узяв на Себе гріхи людей. Однак Його дух був оживлений, і Він віддав його Отцеві. За словами Петра, в час між Його смертю та Його воскресінням Ісус проголосив особливу вістку «духам, що були у в’язниці».
На початку своєї промови Петро звернувся до людей як до «душ», а не «духів» (3:20). У Новому Завіті слово «духи» використовується щодо ангелів чи демонів, а не людських істот; виглядає, що 22 текст має саме таке значення. Крім того, в Біблії ніде не сказано, що Ісус відвідував пекло. У Дії 2:31 повідомляється, що Він «не залишиться в аду», але «ад» – це не пекло. Слово «ад» стосується царства мертвих, тимчасового місця, де вони очікують воскресіння. В Об’явленні 20:11-15 ці два слова чітко розрізняються. Пекло є постійним і остаточним місцем засудження грішників, а ад – це тимчасове місце.
Наш Господь віддав Свій дух Отцеві, помер і в певний момент між смертю та воскресінням відвідав царство мертвих, де проголосив вістку духам (імовірно, грішним ангелам; див. Юди 6), які певним чином були пов’язані з періодом потопу в часи Ноя (про це говорить 20 текст). Петро не повідомляє нам, що Він проголошував ув’язненим духам, але це не могла бути вістка викуплення, оскільки ангели не можуть бути спасенні (Євреїв 2:16). Імовірно, це було проголошення перемоги над сатаною та його духами (1 Петра 3:22; Колосян 2:15). В Ефесян 4:8-10 також зазначається, що Христос пішов у «рай» (Луки 16:22; 23:43) і взяв на небо всіх тих, хто повірив у Нього до Його смерті. Текст не дає багато деталей про те, що відбувалося, але більшість біблійних дослідників погоджуються, що саме це означає вираз «Він полон полонив» (Ефесян 4:8).
Отже, Біблія не повідомляє конкретно, що Христос робив протягом трьох днів між смертю та воскресінням. Хоча можна дійти висновку, що Він проголошував перемогу над грішними ангелами і/або невірними. Що ми можемо знати напевно, це те, що Ісус не давав померлим людям другого шансу на спасіння. Біблія повідомляє, що ми постанемо перед судом після смерті (Євреїв 9:27), без жодного додаткового шансу. Фактично, однозначної відповіді на запитання, що Ісус робив протягом часу між смертю та воскресінням, немає. Можливо, це одна з тайн, яку ми зрозуміємо, коли потрапимо у Його славу.
