Як правило, ми забувають, що всі ми носимо зранену природу яку унаслідували від Адама і Єви. Ця природа нас схиляє до гріха, часто навіть тоді, коли ми цього не бажаємо. Як казав апостол Павло, що те, що хочу робити не роблю, а що не хочу робити, те чиню.
Кожна людська дія завжди є уражена недосконалістю. Тому ніколи не можемо з себе сподіватися досконалих вчинків. Так само не можемо сподіватися досконалості від інших. Бо досконалим є один Господь, але ми маємо стриміти до тієї досконалості та просити Його про поміч!
У житті кожного християнина проходить хвилини труднощі і падінь, але завжди маємо йти далі. Добрий приклад маємо в житті наших праведників, святих людей. Тому маючи усвідомлення своєї гріховності, своєї обмеженості та своєї слабості, але водночас не забуваймо про силу Всемогутнього Бога, у владі Якого нас підіймати і вести далі!
