Маєте сумніви? Апостоли теж сумнівалися

Читай також

  • Що робити, коли нам сняться померлі і просять про щось?
  • Бог щоденно живить тебе своєю владущою силою : не забудь подякувати Йому за це!
  • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
        • Маєте сумніви? Апостоли теж сумнівалися

          Коли одинадцять учнів побачили Ісуса після Його воскресіння, і прийняли від Нього Велике Доручення, вони, як зазначає Матвій, «Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися» (Матея 28:17). Вас дивує, що деякі учні засумнівалися, побачивши таке незвичайне явище? Така реакція мене дивує, та вважаю її зрозумілою. Вона може втішити й нас, коли ми самі або наші брати і сестри з усіх сил намагаються подолати сумніви, адже навіть Ісусові учні пережили сумніви.

          Грецьке слово, яке тут перекладено як «сумнів» (distazō), часто відноситься до коливань, нерішучості, невизначеності ― загального стану, коли не вистачає впевненості. Що ж спонукало деяких учнів до сумніві на Галілейській горі? Матвій не відповідає на це питання, чим, думаю, являє нам Божу милість. Вважаю, що сумніви кожного були різного рівня, в залежності від його досвіду і темпераменту. Досить сказати, що дивні зустрічі з воскреслим Сином Божим і масштаб даної Їм місії настільки відрізнявся від їх колишніх уявлень і досвіду нормального життя, що здавався б нереальним для будь-якої нормальної людини. Було б дивно, якби ніхто не засумнівався.

          Сумніви учнів

          Сумніви були як серед одинадцяти учнів, так і серед ширшої групи учнів у день Воскресіння і після нього.

          Ми знаємо, що Тома відмовився вірити у воскресіння Ісуса, доки не побачить Його своїми власними очима: «Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, – а двері були замкнені! – стає посередині та й каже: «Мир вам!»

          А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!»

          І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»

          І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»» (Йоана 20: 25-29).

          Ми знаємо, що деякі з одинадцяти учнів мусили переконати себе, щоб повірити своїм очам, коли воскреслий Ісус постав перед ними: «Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”

          Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.

          Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?

          Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”

          Сказавши це, він показав їм руки й ноги.

          А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”

          Вони подали йому кусень печеної риби.

          Він узяв його й спожив перед ними» (Луки 24: 36-43).

          І ми знаємо, що деякі з широкої групи учнів сумнівалися в звістках про воскресіння, які вони чули (Луки 24: 13-34).

          Примітним і втішним є факт, що деякі перші учні Ісуса, які особисто бачили і чули стільки дивного, сумнівалися. Тоді не дивно, що і деякі з нас переживають вагання, нерішучість, невизначеність ―сумніви ― в тому, що бачене, почуте і пережите нами реально.

          Ось чому я вдячний Юді, який написав: «Тих, що вагаються, старайтеся переконати» (Юди 22)

          Милосердя Юди

          Коротка книга Іуди в основному містить тверезе попередження проти пседовчень. Подібно до послань Йоана, другого послання Петра і Послання до Євреїв, Юда хоче, щоб ми відчули серйозність їх відступу від Євангелія, щоб ми залишалися вірними.

          Але, завершуючи своє послання, він говорить: «Тих, що вагаються, старайтеся переконати» (Юди 22). Юда використовує грецьке слово diakrinō, яке означає вагання, нерішучість, або, в перекладі одного зі словників – «бути в протиріччі зі самим собою». Іншими словами, будьте милосердні до тих, хто бореться за вибір істини. Не придушуйте їх і не засуджуйте, а краще допоможіть їм.

          Думаю, що Юда міг згадати, як одного разу Ісус явив милість до нього. Оскільки був час, коли він сам сумнівався в божественних домаганнях Його брата, і в певний момент Ісус допоміг йому: «Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!» (Йоана 7: 5). Є безліч інших прикладів того, як Ісус був милостивий до тих, хто сумнівається.

          Різноманітне милосердя Ісуса

          Для опису слова “сумнів” в Новому Завіті використовується кілька різних грецьких слів, адже не всі сумніви однакові і не всі, хто сумнівався схожі. Тому і милосердя до тих, хто сумнівається не завжди виглядає однаково. У деяких випадках потрібні терпіння, жалісливе розуміння і підбадьорення. В інших ― повчання або навіть докір. Ось чому ми бачимо різні відповіді Ісуса до тих, хто сумнівається.

          Йоан Хреститель

          В Євангелії від Матея 11: 2-6 ми бачимо зворушливий приклад доброти Ісуса до несподіваного сумніву Йоана Хрестителя. Бог відкрив Йоану особистість Ісуса ще в утробі матері (Луки 1:41), а також за допомогою особливого одкровення (Йоана 1: 29-34). Та, перебуваючи в ув’язненні Ірода, ймовірно знаючи, що не вийде звідти живим, і, ймовірно, відчуваючи значне духовне гноблення, Йоан засумнівався, чи був він правий у своєму покликанні предтечі. Отже, він послав своїх учнів запитати Ісуса: «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» (Матея 11: 3).

          Відповіддю Ісуса була милосердна доброта, покликана зміцнити віру Йоана в його останні тяжкі дні. Ісус не доламує надламану тростину «Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги» (Матея 12:20). Він знає, як м’яко зарадити сумнівам, які наздоганяють нас у темряві страждань та ізоляції.

          Петро

          В Євангелії від Матея 14: 28-33 Ісус звертається до іншого виду сумнівів з іншим видом милосердя. Петро тільки що виявив дивовижну віру в Ісуса, вибравшись з човна, щоб піти по бурхливому морю. Але коли він був на півдорозі до Ісуса, то усвідомив, наскільки неймовірним все це ― люди не ходять по воді!

          Петро втратив віру в силу Ісуса, і Господь дозволив йому тонути. Це спонукало Петра закричати: «Господи, рятуй мене!» (Матея 14:30). Це Ісус і зробив, разом з тим викривши Петра: «Маловіре; чого засумнівався?» (Матея 14:31). Ісус відповів милосердним розчаруванням, покликаним показати Петру (і іншим учням) небезпеку переміщення своєї довіри від влади Слова до влади цього світу (що проявилося в його страху). Він знає, як твердо розібратися зі сумнівами, які можуть спіткати нас в життєвих бурях, які вимагають зосередженої, наполегливій віри.

          Тома

          Найбільш відома історія про Ісуса і сумніви Його учня, безумовно, описана в Йоана 20: 24-29. Коли Тома почув, що інші десять учнів бачили воскреслого Ісуса, а він не бачив, то сказав: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» (Йоана 20:25). Ми можемо лише припускати, про що думав Тома, але його сумніви відрізняються від сумнівів Йоана Хрестителя і Петра. Тут ми бачимо скептичні сумніви щодо центральної істини християнства. Він сумнівається в словах і прогнозах Ісуса про Себе, в словах очевидців, яких особисто знав.

          Ісус відповів милосердям зі затримкою ― Він дозволив Томі пробути в своїй невірі вісім нещасних, самотніх, і, можливо, страшних днів. І лише потім, коли прийшов час, Ісус явився йому і сказав: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!» (Йоана 20:27). Він знає, коли і як довго мовчазно розбиратися зі сумнівами, які можуть спіткати нас, якщо, з якоїсь причини, ми підносимо власну мудрість вище Божої «Бо, нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Коринтян 1:25)

          Схильний до сумнівам

          Я розглядаю питання сумнівів не як неупереджений спостерігач, а як той, хто добре знайомий зі сумнівами в усьому їх широкому спектрі, включаючи ті, які проілюстровані в трьох наведених вище прикладах. І я вірю, що отримав милосердне підбадьорення Ісуса, його милостивий докір і милосердне мовчання у відповідь на мої різні сумніви.

          В якомусь сенсі я прив’язаний до сумнівів. Частково тому, що, я, як і ви, людина, що володіє розумною, але схильною помилятися здатністю до раціонального, логічного аналізу; людина, яка живе в світі, повному конкуруючих претензій на істину, невизначеності, помилок і обману, і тому майже постійно потребує розглядати, де правда, а де ні. Це не легко.

          Частково й тому, що я так влаштований ― і це сильно на мене впливає ― з чутливою совістю, яка легко піддає сумнівам правильність моєї точки зору і моїх вчинків. Таким я був скільки себе пам’ятаю. Тому я знайомий з морськими хвилями, які «вітром піднімаються і розвіваються», про які нас попереджає Яків (Якова 1: 6). Його застереження, як і інших апостолів, добре продумано, і я вдячний за його серйозність.

          Але я також вдячний за те, що Юда, брат Якова, додав своє добре пасторське слово до тих, хто сумнівається і до тих, хто буде їх наставляти. І я вдячний за різні форми милосердя, які Ісус виявляв до тих, які сумніваються.

          Наше милосердя

          Боротьба віри важка. Сумнів, у будь-якому його прояві, ― частина цієї важкої боротьби. Сумніви небезпечні для віри, і, в деякій мірі, необхідний досвід віруючих за часів, коли віра, один раз віддана святим перебуває під постійними нападками «Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим» (Юди 3), коли в них стріляють влучні «огненні стріли» (Ефесян 6:16), і коли віруючі в свої кращі дні бачать «як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.» (1 Коринтян 13:12). У найгірші дні це скло може здатися їм дуже тьмяним. Так що давайте будемо милостиві до тих, хто сумнівається. Не будемо придушувати їх або засуджувати. Давайте навчимося у Ісуса, що милосердя проявляється по-різному до різних видів сумнівів ― але ніколи не пригнічує і не засуджує. І давайте вступати обережно, «моліться Духом Святим», щоб ми могли «зберігати [себе та інших] самих у Божій любові» (Юди 20-21).

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Що робити, коли нам сняться померлі і просять про щось?
        • Бог щоденно живить тебе своєю владущою силою : не забудь подякувати Йому за це!
        • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Про автора

              Наталія Павлишин
              Журналіст "ДивенСвіт"

              Leave a Comment