Кожен крок нашого життя повинен бути продуманим та виваженим. Насправді, рідко хто з нас задумується над тим, чи достатньо часу ми приділяємо родині, чи вся необхідна кількість наших резервних ресурсів йде на роботу, і чи вміємо ми ставити чітку межу між першим та другим.
Це доволі важлива та актуальна проблема, оскільки люди, задурманені розвитком технічного процесу, просто забувають дякувати Богові за кожен прожитий день і вміти почерпнути з нього лише все необхідне та вартісне. Книжка «Як знайти сенс у 7 найважливіших сферах життя» (Див.: Рік Саркісян. Як знайти сенс у 7 найважливіших сферах життя. Івано-Франківськ: Видавництво «Апостол», 2019. 152 с.) розповість допитливому читачеві про значення міри у людському житті та про вміння дозувати свій час, витрачаючи його на справді вагомі речі у нашому житті.
Кожен наш день ще до моменту свого настання наповнений Божим благословенням. Річ у тому, чи ми наповнюємо сенсом кожний новий день, а чи живемо механічно, марно втрачаючи рідкісні моменти буття. Ця книга вчить цінувати не лише дні чи моменти, а й кожну річ, деталь чи елемент цього унікального життя. Книга наскрізно пронизана пошуками тих необхідних та позитивних елементів у простих речах нашого існування.
Рік Саркісян наголошує, що запорукою нашого успіху та спокою є вміння знаходити баланс та гармонію не лише з навколишніми людьми, але й із собою. Спробуймо налагодити наші внутрішні переконання та принципи – тоді буде легше прийняти їх у характері інших людей. Вміння завжди залишатися добрим означає покинути власну зону комфорту. Тут автор наводить таку питальну тезу: «Як часто ми, дорослі, не можемо прийняти когось через його недоліки й слабкості? Чимало з нас поспішно відвертається від людських недосконалостей, у нас немає часу бути толерантними, доброзичливими або уважними до інших» (с. 112). Насправді, зчаста ми вибираємо легший спосіб вирішення проблеми. Нам легше висловити комусь своє невдоволення та претензії, аніж обміркувати і спробувати знайти позитивне у нестерпних недоліках іншої людини. Ми стаємо заручниками часу і витрачаємо його на дріб’язкові та непотрібні речі: інтернет, телефон, беззмістовні серіали та телепередачі, а натомість могли б його використати на спілкування з рідними, прогулянки з дітьми, на допомогу людям, які цього потребують.
Автор доволі майстерно структурував згадану книжку, яка складається із 3-х частин. Перша частина містка та різнопланова, у ній можна почерпнути інформацію про сім сфер життя за покликанням: віра, стосунки з людьми, праця, знання, суспільство, здоров’я і вільний час. Найцікавіше, що раціональне застосування чи доцільне використання тієї чи іншої сфери є запорукою успіху наступної чи попередньої. Якщо правильно організувати своє дозвілля, то можна внормувати власне здоров’я; коли налагодити стосунки з людьми, поставивши відповідні межі на «дозволено» і «заборонено», то можна стати відкритим до суспільства і світу вцілому; звідси і зароджується віра в людей та їхню щирість. Вся справа в шляхові, який прийдеться обрати саме тобі.
У другій частині, що має назву «Модель поведінки», йдеться про ті чесноти, які формують цілісну та духовно збагачену особистість. Все, що відбувається з нами, речі, які стосуються нашого життя, проходять через фільтр наших моральних переконань та бажань. Люди створюють собі кумирів, ідолів, яким поклоняються і до яких прагнуть рівнятися, забуваючи про те, що маяком, який випромінює світло й тепло, повинен бути Ісус Христос та Його життя. Ось та модель поведінки, на яку повинні орієнтуватися люди і до якої повинні прагнути все своє земне життя. Автор пропонує шліфувати в собі терпеливість, покору, послух, молитовність та ін. чесноти. На його думку, «Усі інші чесноти, що криються в любові Христа, можна здобути через благодать Божу, а також докладаючи власні зусилля, зміцнюючись у них або підупадаючи, залежно від ваших вчинків. Ці чесноти ведуть нас до Бога» (с. 88). Зазвичай, достоту, важко переступити через власні принципи та гордість, щоб виявити в надрах своєї сутности покору чи послух.
І остання, заключна частина, носить у собі практичний характер, адже слідуючи за нею, можна сформувати власний план дій на життя. Автор не просить будувати нас якісь грандіозні плани. Філософ радить спробувати почати з простих та можливих речей: план особистої чи сімейної місії, план дій на наступний тиждень чи наступний день. Автор заохочує нас продовжити подорож, яку ми розпочали, читаючи цю книгу, самостійно. Розповідає про важливість читання Слова Божого, Біблії, про значимість молитви. Він розвіює міф «про неправильний спосіб молитви», а наголошує на вмінні відкривати своє серце Богові й вести з Ним діалог, оскільки жодних стосунків неможливо побудувати без спілкування.
Зараз аж надто багато книг, які допоможуть стати успішними, багатими та бажаними, але в той же момент, аж надто мало книг, які допоможуть і навчать нас, як стати духовно зрілою людиною. Ця книжка зможе подарувати нам мотивацію, віру в себе і віру в Бога, який зробив і так багато: «вічність вклав у серце». Нам залишається тільки одне – не дати вмерти цій вічности…
Ірина Фотуйма
