Важливо всім нам повсякчас пам’ятати, що ціль і закінчення нашого земного буття — це зустріч із воскреслим Ісусом Христом. Ми усвідомлюємо, що Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа було і є важливе для християнства, однак мало хто з нас розуміє, яке воно особисто для нас. Важливо збагнути не лише, що Воскресіння Господнє було історичним фактом, який засвідчили апостоли та учні Христові, а й що Христос помер і воскрес конкретного історичного дня і за певних історичних обставин.
Однак Господь є той, який «всюди присутній і все наповняє», Він є в кожній миті нашого життя. Тому ця подія Воскресіння Господнього може стати і нашим досвідом. Бо Господь, який є любов’ю, не міг являтися і зустрічатися лише зі своїми учнями, Він прагне зустрітися з кожним із нас. Про це дуже добре каже святий Симеон Новий Богослов: «Як може той, хто не пізнав Воскресіння в цьому житті, надіятись відкрити його і насолодитись ним після смерти?» Тільки досвід зустрічі з Воскресінням і життям вічним тут, на землі, може перемінити нашу смерть тіла в успіння, а саму смерть — у зустріч із Життям. Без досвіду особистої зустрічі з воскреслим Христом немає християнства. Бо тоді наша віра — не наш особистий досвід і віра, а лише прийняті чужі свідчення. Хтось щось сказав — і ми це приймаємо.
Воскресіння дуже важливе для нас, про що добре сказав апостол Павло: «Якщо Христос не воскрес… то наша вірна є марною». Дійсно, коли б Христос не воскрес, то вся наша надія, віра була б побудована лише на тих чи інших ідеологіях, світоглядах. Ми всі здатні досвідчити і самі пережити зустріч із воскреслим Христом, однак це станеться лише тоді, коли досвідчимо трагедію Хреста. Щоб зустрітись і жити з Ісусом Христом, ми повинні найперше померти для наших гріхів. Вмерти для того, що робить нас самодостатніми, вузькими, холодними та жорстокими. Вмерти, щоб наші душі могли жити і радіти, могли зустріти весну свого життя. Тоді лише можемо досвідчити зустрічі з воскреслим Господом. Без смерти на хресті немає воскресіння і Його радости, радости життя, яку від нас ніхто не може забрати.
Не тільки своїм серцем, а й цілим своїм досвідом ми знову і знову зустрічаємося зі Спасителем у своєму житті. Ми можемо Його зустрічати щодня, як це робили апостоли. Але не як Ісуса Христа тілесного, не Того, якого бачили люди, які Його оточували, але вічно живого і безсмертного Господа нашого Ісуса Христа. Бо воскресіння Ісуса Христа однаково належить минулому, теперішньому і майбутньому. Тому що Він раз помер на хресті, але вічно живе і кожен із нас може з ним зустрітись особисто. І доки ми не зустрілись із Ним особисто, ми не знаємо насправді, що таке бути християнином.
