Слово Боже на Неділю Мироносиць і св. Йосифа Ариматейського з Никодимом

Читай також

  • Дитяча рука
  • Прощення – дорога для милосердя Ісуса
  • Бог мовчить у час війни?
        • Слово Боже на Неділю Мироносиць і св. Йосифа Ариматейського з Никодимом

          У сьогоднішню, як і минулу неділю, Свята Церква поминає і вшановує перших свідків величного чуда Христового Воскресіння. Такими були власне Апостоли, – Петро, Іван, Тома та інші, такими були і жінки мироносиці. Окрім цього у літургійних текстах молитов Другої неділі після Пасхи згадуємо і св. Йосифа Ариматейського з Никодимом, котрі в різний спосіб мали причетність до Христа і віддали Йому шану через добре діло, – поховавши Господа.

          І. Про жінок Мироносиць згадують усі чотири Євангелисти.

          Ці жінки були присутні на Голготі під час розп’яття Ісуса: “Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого (одного з 12-ти) та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услугували” (Мр 15,40-41).

          Про що нам говорить євангельський текст… за Ісусом слідували і жінки. Отже Христос кличе і жінок. Яка це велика потіха для представниць жіночої статті. Жінки завжди займали, займають і будуть займати важливе місце в ніші церковного служіння.

          Бог в Христі кличе, як чоловіків, так і жінок, для добровільного вибору служіння у Його винограднику. Ісус хоче щоб не лише Його апостоли були при Ньому (Мр 3,14), але й жінки (чи монахині, чи дияконіси чи просто побожні жіночки-мирянки), які хочуть допомагати, служити Богові і Церкві. Однак, бути при Ісусі, це означає мати особисті відносини з Ним, бути близько при Церкві, Таїнствах, бо інакше, як хто буде лише дивитися “здалека” (Мр 15,40) (мова йде про тих хто покликаний бути близько Ісуса), – наражає себе на велику небезпеку невірності Христові, від якої нехай вбереже нас усіх Господь.

          ІІ. Йосиф Ариматейський ховає Ісуса (Мр 15,42-47).

          Що знаємо про цього Святого, який удостоївся такої великої честі, – поховати самого Господа. Він був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв (Йо 19,38). Тільки Євангелист Йоан згадує, що Йосиф разом із Нікодимом (який раніше приходив уночі до нього, Йо. 19,39) зняли мертве Тіло Ісуса з хреста і поховали. Жоден із Євангелистів не згадує про які-небудь контакти Йосифа з Ісусом чи Його учнями. Ариматея була невеличким містечком що лежала бл. 50 км на північ від Єрусалиму.

          Йосиф із Ариматеї був членом санхедриму – найвищої юдейської влади в справах суспільних і релігійних. Св. Лука пише, що Йосиф Ариматейський не пристав до їхньої ради, ані вчинків (23,51). Євангелисти Матей і Марко, ідентично як і св. Лука стверджують, що Йосиф сміливо попросив Пилата про тіло Ісуса. Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу (Мр 15,46), Матей додає що цей гріб був власністю Йосифа.

          Згідно із пізньосередньовічною легендою про короля Артура і рицарів круглого столу, первосвященники на звістку про Воскресіння Ісуса вкинули Йосифа з Ариматеї до льоху. Ісус однак не забув про надану Йому послугу і після свого воскресіння мав з’явитися йому у в’язниці і передав келих до якого згідно одних – Никодим, згідно інших – Йосиф, зібрав після зняття з хреста Ісуса, кров яка випливала з Його ран. Був це той самий келих, яким послуговувався Ісус під час останньої Вечері.

          Цей келих називають Ґреалем і він є головною загадкою цієї легенди. Йдеться про те, що Йосифа після кількох років мав звільнити сам цесар, який забрав його до Риму. Потім вислав Йосифа до Англії, де келих загубився. Без сумніву, Йосиф належав до людей дуже відважних, виступаючи проти первосвящеників і наражаючи власне життя в обороні Ісуса. Залишився вірним Христові до кінця.

          Окрім того, що більшість апостолів залишили Ісуса в час випробування, він однак був біля хреста, а після смерті Христа подбав про Його гідне поховання. Сьогодні гріб Йосифа з Ариматеї. який стався гробом Ісуса і свідком Його Воскресіння є найважливішою святинею для християн.

          Поховавши Ісуса у гробі, Йосиф прикотив камінь. А жінки мироносиці Марія Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено (Марка 15,47).

          Правдоподібно пахощів купила Саломія, бо Марко не згадує про неї, коли описує сцену похорону. Так ось, наступного дня жінки-мироносиці пішли щоб згідно із єврейським звичаєм намастити тіло померлого і в дорозі запитували одна одну: “Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?” (Мр 16,3). Марко наголошує що камінь був “дуже великий” (16,4). І жінки прийшовши, побачили його відваленим і порожній гріб. Вони бачать юнака (16,5), скоріш за все це був ангел, євангелист образно вживає вираження “юнак”. Емоції: вжахнулись.

          Це було чудо! Його нема тут! Він воскрес! Пустий гріб викликає жах, такий сильний, що жінки нічого не розповідають нікому. Св. Матей згадує що окрім страху, серця жінок-мироносиць були наповнені і великою радістю. А св. Лука записав про двох чоловіків (тобто ангелів) котрі з’явилися жінкам у порожньому гробі. Жінки розповіли про цю подію апостолам, однак як і у попередніх описах – ніхто не повірив, більше того ці слова видавалися їм пустим верзінням (24,11).

          Євангелист Йоан подає дещо відмінний опис подій навколо порожнього гробу, не згадуючи про жінок-мироносиць. Він пише, що коли Марія Магдалина прийшла до гробниці і побачила, що камінь відкочено, – то побігла і сповістила Петра і апостола Івана (20,1-2).

          Таким чином ці апостоли стають першими свідками Воскресіння, без присутності ангелів, як це було у випадку Синоптиків. Опісля в Йоана слідує (Йо 20,11-18) опис з’яви Воскреслого Христа лише одній жінці-мироносиці Марії Магдалині, про ще теж не згадують Синоптики. Доволі цікавий фрагмент про який застановимося в наступній науці…

          Молімося: Всемогутній Боже, нехай приклад Святих жінок-Мироносиць і святого Йосифа з Ариматеї з Никодимом потягає нас до кращого життя. Вчини щоб ми неустанно наслідували їхні добрі приклади, яких пам’ять почитаємо. Через Господа нашого Ісуса Христа який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки віків. Амінь.

          Отець Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • Дитяча рука
        • Прощення – дорога для милосердя Ісуса
        • Бог мовчить у час війни?
          • Оціни

            [rating-system-posts]