На сторінках Євангелії бачимо велику любов Ісуса Христа до жінок грішниць, тобто тих які провадили розпусний спосіб життя. Ісус навертає жінку самарянку, котра мала п’ятьох чоловіків (Йо 4,18), також і Марію Магдалину, з якої вийшло сім бісів (Лк 8,2).
Ці жінки не пізнали справжньої любові, лише були насичені гріхом, тою отруйною любов’ю якою напоював їхні душі диявол. Зустріч із Ісусом все переміняє: Господь дарує їм воду живу, свого Святого Духа і відтоді вони стають проповідницями Істини. Що стосується Марії Магдалини, – то Христос на знак своєї особливої причині до неї, з’являється їй по Воскресінні (Йоана 20, 11-18).
Отже, Марія Магдалина на рівні із святими Апостолами стає свідком Воскресіння Христового. Вона побачила Воскреслого Ісуса біля гробниці. Та не знала вона, що то Ісус (Йо 20,14). Чому вона не знала, що то Воскреслий Господь, а подумала що то садівник? (Йо 20,15). Все дуже просто, тіло Воскреслого Спасителя було перемінене і набрало нових якостей й тому М. Магдалина не впізнала Господа. Після Воскресіння Господа Ісуса, Магдалина ведена Провидінням, дійшла як каже передання до Марсилії, – і там в печері, в цілковитому відусобленні і найсуворішій покуті жила протягом тридцяти років дізнаючи в своїх терпіннях небесної радості. Оце як до великої святості з поміччю Божою дійшла та велика грішниця!
Божа любов творить дива: з митаря робить апостола, з гонителя віри – славного вчителя народів, з блудниці – святу…Так і в нашому житті все може змінитися в один момент, тільки якщо ми цього захочемо, якщо дозволимо Божій любові діяти в нашому житті. Впустити Христа в своє життя – це означає почати жити по новому, жити чисто, зберігаючи Його заповіді в своєму серці. Життя з Богом цікаве і сповнене радості, це передсмак неба, до котрого нас запрошує Ісусова любов.
