Впродовж 18–22 травня 2020 року Секретар Синоду Єпископів владика Богдан Дзюрах очолював вже традиційний Молебен за відвернення пандемії коронавірусу у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві. У цей період спільної молитви владика Богдан за допомогою духовних наук також запропонував родумати над рисами справжньої любові, яких нас навчає своїм прикладом Пресвята Богородиця.
У п’ятій науці “Богородиця – Мати і Вчителька вірної любові” владика Богдан Дзюрах застановився над значенням вірності у любові та способами її вияву у теперішньому суспільстві. Пропонуємо кілька основних тез із цієї духовної науки:
- І що ми бачимо там, на Голгофі? Ми бачимо вершину — не географічну, але духовну, — вершину земного життя Ісуса, яка назавжди стане також вершиною духовного життя усіх Його учнів. Бо це — вершина об’явленої Божої любові. Любові вірної аж до кінця.
- Любов — це не абстрактне, філософське поняття, Любов — це саме життя, Боже життя, яке Господь Ісус нам об’явив і передав в Святому Дусі.
- Передовсім вірна до кінця любов проявляється у служінні.
- Кому ми, християни покликані служити? Свята Мати Тереза з Калькутти не має найменшого сумніву щодо того, хто є адресатом нашої любові, нашого служіння: «в першу чергу найбільш убогі, ті, хто не почувається любленим, самотні, найбільш зранені, знедолені». При цьому йдеться завжди не про якісь геройські вражаючі діла, а про звичайні буденні справи.
- Ми подивляємо і захоплюємося видом такої смиренної і вірної в малих речах любові, яку виявляють батьки, що день і ніч доглядають і виховують своїх дітей; лікарі, що жертвують своїм здоров’ям і життям заради порятунку ближніх; наші воїни-захисники, які, я переконаний, керуються не просто своїм військовим чи громадянським обов’язком, але керуються любов’ю до власного народу і до Батьківщини; наші волонтери і усі ті, котрі смиренно з дня на день несуть підтримку, поміч і послугу всюди там, де є така потреба…
- Ми, християни, маємо реабілітувати слова служіння і слуга, які часто надуживають, а тому — компрометують, подібно як в часах комуністичного режиму були скомпрометовані такі поняття як свобода, правда, гідність. Хтось слушно зауважив, що в жодній іншій газеті не було так багато брехні, як в комуністичній газеті «Правда». Важко теж уявити собі більшу компрометацію служіння, як ситуація, коли «слуги» роз’їжджають на Лексусах і Мерседесах, а ті, кому вони мали б служити, змушені масово виїжджати за кордон на заробітки, або ще гірше — порпатися в смітниках у пошуках їжі.
- Вірність у любові, як правило, неможлива без прощення. Бо наша людська любов часто виявляє свою крихкість, недосконалість, слабкість. При цьому найчастіше ми найбільше ранимо тих, котрі нас найбільше люблять і кого ми найбільше любимо. Тому нам треба дуже часто омивати нашу любов, наші відносини із Богом і з нашими ближніми, водою покаяння і прощення.
- Вірність у подружній любові викликає пошану, похвалу і вдячність. Але лише самі вони, чоловік і дружина, знають, скільки праці, труду, самовідречення і витривалості потрібно, щоб зберегти і поглибити подружню любов, на дорогу якої вони стають у день вінчання. І, очевидно, тут неможливо обійтися без прощення. Вже згадана Св. мати Тереза з Калькутти, будучи сама богопосвяченою особою і великою Слугинею Бога і убогих, підкреслила одного разу незамінність прощення для зрілого християнського подружжя: «Щоби створити сім’ю, достатньо полюбити. А щоби зберегти — потрібно навчитися любити і прощати». Дякуймо сьогодні за всі наші подружжя, які з великими жертвами зберігають вогонь любові, підтримують його вірністю, скріплюють взаємним служінням, відновлюють терпеливістю і прощенням.
- Нарешті справжня християнська любов, любов, що є вірна до кінця, осягає своє довершення в любові до ворогів. Приклад такої любові дають нам мученики, котрі молилися за своїх переслідувачів, бажали їхнього спасіння, вимолювали в Господа прощення для них.
- Заручімося прикладом і заступництвом Пресвятої Богородиці і всіх Святих, як ми про це щоденно молимося в наших літургійних богослуженнях: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу, Богородицю і Приснодіву Марію, зі всіма Святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше, Христу Богові віддаймо».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
