Якщо тобі бракне часу для молитви, прочитай це

Читай також

  • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Якщо тобі бракне часу для молитви, прочитай це

          Чому ми так часто опускаємо молитву, залишаємо для неї декілька секунд перед сном або поспіхом вранці перехрестившись? Може тому, що не усвідомлюємо, чим насправді для кожного нашого конкретного життя є молитва?

          Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Одкр. 3:20).

          Мабуть, в усій Біблії я не знаю кращих слів, що висвітлюють те, що таке молитва. Вони, як мені здається, служать ключем у цей священний і благословенний світ.

          Молитися – означає дозволити Ісусу увійти до наших сердець. Але передусім ми повинні знати, що не наша молитва управляє Господом Ісусом. Це Ісус спонукає нас до молитви. Він стукає до нас, і лише завдяки цьому ми спрямовуємося до Нього. Наша молитва – це завжди наслідок того, що Ісус стукає до дверей нашого серця.

          Ця думка дозволяє по-новому осмислити древній пророчий вислів: “І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую” (Ісаї 65:24). Насправді, перш ніж ми почнемо звертатися до Нього, Він Сам прихильно дає нам зрозуміти, який дар збирається нам піднести. Він стукає, щоб спонукати нас молитвою відчинити двері і прийняти дар, який нам вже призначений.

          З незапам’ятних часів про молитву говорили як про дихання душі, і це порівняння дійсно чудове. Те повітря, яке потрібне нашому тілу, оточує нас з усіх боків. Повітря саме прагне потрапити в наше тіло, і з цієї причини чинить на нас тиск. Кожному зрозуміло, що стримувати дихання набагато важче, ніж просто дихати. Ми просто дозволяємо органам дихання виконувати свою функцію, повітря з легкістю проникає в наші легені і здійснює ту цілющу дію, яка так необхідна тілу.

          Повітря, яке потрібне нашій душі, так само постійно і з усіх боків оточує нас. Бог у Христі оточує нас з усіх боків, в усій різноманітності Своєї незмінної милості. Нам треба лише відкрити наші серця. Молитва – це дихання душі, того органу, який дозволяє Христу проникнути в наші серця, що огрубнули і зачерствіли.

          Якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього“.

          Вслухайтеся в кожне слово. Молитва не вводить Ісуса в наше серце, і не вона закликає Його до нас. Він приходить по Своїй волі, бо хоче прийти. І приходить Він туди, де вхід не закритий. Як при диханні повітря непомітно проникає в нас і виконує в легенях свою звичайну дію, так і Ісус невидимо входить у наші серця і виконує там Свою благословенну роботу.

          Він приходить “вечеряти” з нами. Біблійною мовою спільна трапеза – це символ тісної дружби, що приносить радість. Це дозволяє нам по-новому поглянути на суть молитви, усвідомити, що Бог створив молитву для встановлення радісних дружніх відносин з людиною.

          Як благословенно влаштована молитва! Молитися – означає повідати Ісусу про свої сподівання. Молитися – означає дати Ісусу можливість застосувати Свою могутність, щоб полегшити наш біль. Молитися – означає дозволити Ісусу прославити Своє ім’я, допомагаючи нам у наших турботах. Тому наслідки молитви не залежать від могутності того, хто молиться. Ні його непохитна воля, ні глибокі почуття чи ясний розум не можуть гарантувати, що його молитви будуть почуті і удостоєні відповіді. Ні! Слава Богу, результат молитви не залежить від усього цього. Молитися – це означає лише відкрити двері, відкрити Ісусові доступ до розуміння наших потреб і дозволити Йому використати Свою могутність, щоб дати нам те, чого ми потребуємо.

          Той, Хто дарував нам можливість молитися, знає нас дуже добре. Він знає, як ми влаштовані; Він пам’ятає, що ми створені з пороху земного. Тому Він надав молитві такого вигляду, щоб до неї міг вдатися найбезпорадніший з нас. Бо молитися – означає відкрити двері Ісусу, а на це не вимагається жодної сили; це лише питання нашого бажання. Хочемо ми, щоб Ісус побачив, чого ми потребуємо? Таке одне з найфундаментальніших питань, пов’язаних з молитвою.

          Із книги Оле Халесбі – Молитва

          Читай також

        • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
          • Оціни

            [ratemypost]