“Просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших” (Як. 4:3).
Спочатку ми підходимо до молитви з гнітючими помилками. Наш егоїзм не знає меж. У більш менш наївній любові до самих себе ми розглядаємо все, з чим входимо в контакт, як існуюче заради нас, для власного вживання і власної вигоди. Ми думаємо і діємо так, немов усе – неживі предмети, рослини, людські істоти і навіть наші власні душі – було створено для виконання наших егоїстичних бажань.
Щойно ми дізнаємося Бога, ми негайно починаємо дивитися на Нього як на черговий засіб виконання своїх цілей. Світська людина у своєму ставленні до Бога більш менш усвідомлено має на увазі наступне: як використовувати Бога з найбільшою вигодою для себе, як змусити Його служити мені зараз, у майбутньому і у вічності? Світська людина і молитву сприймає таким чином. Як використовувати молитву найбільш вигідним для себе способом?
З цієї самої причини світська людина навряд чи визнає регулярну молитву Богові корисною для себе. Вона вимагає занадто великого зусилля, віднімає багато часу, і взагалі це неможливо, бо вона просто забуває молитися. Проте коли та ж сама людина потрапляє в ті чи інші скрутні обставини і не може ні сама допомогти собі, ні отримати допомогу від інших, тоді вона думає, що Богові помолитися дуже навіть варто. Тоді вона самозабутньо молиться Йому, часто голосно волаючи про свої біди, а коли Бог не сходить до її потреб негайно і не відповідає їй, ця людина не лише дивується, але губиться і засмучується, глибоко засмучується. Навіщо ж потрібен Бог, якщо Він не поступає в розпорядження тих, хто потребує Його!
Про те, що Бог може існувати для якихось інших цілей, окрім задоволення егоїстичних бажань, така людина навіть не може припустити.
Є безліч людей, які після досвіду подібного роду назавжди відійшли від молитви. Якщо ти не можеш отримати те, про що просиш, то навіщо молитися?
* * *
Тим, хто відкрив своє серце Духові молитви і трохи дізнався, що таке молитва, неважко буде зрозуміти, що ці люди неправильно зрозуміли сенс молитви. Мета, якій, на їх погляд, служить молитва, абсолютно не співпадає з істинним її призначенням. Вони моляться в повному протиріччі із самою суттю молитви. Цілком очевидно, що це не призводить до добрих результатів і стає джерелом розчарувань.
Проте не лише світська людина неправильно розуміє і використовує молитву. На жаль, багато віруючих думають так само. Наша природа теж тілесна, і, коли ми бачимо, що можемо отримати якусь вигоду чи позбутися від якогось страждання або нещастя, ми не заперечуємо проти молитви. Навіть навпаки, ми хочемо молитися, що і не дивно.
Слід зазначити, що спокуса неправильно використовувати молитву природна для нас і приходить до будь-якого віруючого. У Євангелії від Матфея (20:20-23) наводиться типовий приклад неправильного використання молитви. Одного дня сини Зеведеєві прийшли зі своєю матір’ю до Ісуса і попросили Його про високі пости в земному царстві, яке, як вони вважали, буде встановлене. Їх молитва, без сумніву, була вимовлена цілком безневинно і з великою вірою. Вони були родичами Ісуса і, подібно до Петра, вже займали привілейоване становище в колі Його друзів. Вони хотіли, щоб Ісус заздалегідь обіцяв їм високе становище в царстві, яке буде створене.
У вірші 24 говориться про те, як обурилися інші апостоли, коли почули про це. Проте Ісус реагував абсолютно інакше. І це я хотів би підкреслити. Він відповів негайно, ясно заявивши, що не може виконати їх прохання. Але стосовно решти, то з розумінням і доброзичливо Він роз’яснив їм їхню помилку. Ніжний і співчутливий тон, який наповнює Його повчання, досі зігріває наші душі. Це дає нам зрозуміти, як ставиться Ісус до нас, коли ми всією сім’єю приходимо до Нього і просимо в Нього усіляких благ, просимо захистити нас від усіляких небезпек і прикростей. Він не гнівається на нас, як ми могли б чекати. Він розуміє нас, показує нам наші помилки і учить, як потрібно молитися.
От що робить Дух всякий раз, коли ми неправильно використовуємо молитву і просимо про щось для себе, для власної радості. З любов’ю і добротою, хоча і непохитно, Він нагадує нам, що такі прохання не відповідають істинному сенсу молитви. Він показує, що так молитися неправильно, що ми помиляємося. Спочатку ми, можливо, не розуміємо, що Він має на увазі. Ми відчуваємо лише внутрішнє занепокоєння як під час, так і після молитви. Крім того, ми, звичайно, помічаємо, що наші прохання не виконуються.
Для чесної душі зазвичай цього буває достатньо. Людина починає вивчати себе і досліджувати свої молитви. Це дає можливість Духові молитви дати їй повне розуміння. Людина починає бачити, що неправильно використовувала молитву і що слова Якова можуть бути адресовані їй: “Просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших“. Коли така людина починає розуміти це, вона дивується тому, наскільки її молитви про справи християнської общини залежать від міри її особистої участі в цих справах.
Якщо, приміром, “наша” організація влаштовує якийсь захід, наприклад, біблійну конференцію, ми вкрай зацікавлені і ревно молимося про цю подію. З іншого боку, значно менший ентузіазм ми виявляємо в собі, коли йдеться про сусідню общину. Чи може статися так, що треба прийняти важливе рішення. Ми молимося і просимо керівництва в Бога, щоб виконати Його волю. Проте виявляється, що молитви були спрямовані не на з’ясування волі Божої, а, навпаки, на те, щоб воля Божа і Його благословення співпадали з нашими власними бажаннями і цілями.
Будь-хто, що упіймав себе на неправильному використанні молитви, повністю погодиться із словами Якова, наведеними вище. Така людина почуватиме себе більш нікчемною і безпорадною у своєму молитовному житті, ніж колись раніше. Вона зрозуміє, яким пристрасно егоїстичним було її серце і наскільки все її молитовне життя було наповнене егоїзмом. Вона почне ридати і просити від щирого серця: “Господи, навчи мене молитві!” Після цього в її молитовному житті настає зміна. Навчившись не довіряти самій собі навіть тоді, коли вона молиться, вона удається до Духа молитви. Так виникає прагнення її серця уникнути фальші і навчитися правильно використовувати молитву.
Тепер шлях вільний. Поступово Дух молитви дістає можливість відкрити йому сенс молитви і шлях використання молитви, які вказує нам Бог.
Із книги Оле Халесбі – Молитва
