У ЗАГУБЛЕНИХ ЗАКУТКАХ

Читай також

  • Не бійтесь йти по хвилях!
  • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
  • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
        • У ЗАГУБЛЕНИХ ЗАКУТКАХ

          У загублених закутках власної душі людині неминуче необхідно відшукати воїна. Кожному. Виснаженого, але незламного. Воїн, як майбутнє, потребує віри. Без неї він непомітний, вразливий, бездіяльний. В очікуванні. Його не можна жаліти, ним слід пишатися. Саме так, пишатися власною здатністю стати на захист добра та справедливості. Без віри у воїна в собі ми легко сприймаємо руйнівну брутальність і пихате невігластво, толеруємо зло, що не здатне толерувати нашу порядність і наше сумління. Без воїна в собі нам бракує повноти, цілісності, справжньості – людяності.

          Воїн живе у кожному, проте не кожен у нього повірив. Щоб його відшукати, у нього слід повірити. Він живе там, де честь, відвага та відданість стають нашими критеріями прийняття конкретних рішень. Він живе у кожному, але в декому присоромлено очікує миті свого визволення.

          Наша віра у воїна в собі допомагає йому піднятися, розправити відважно плечі та впевнено поглянути вперед. Воїн – особа горизонту: він – невтомний і нестримний рух до перемоги над собою, над життєвими викликами, над противником будь-якого масштабу та калібру. Воїн – це наша здатність до руху, попри всі можливі перешкоди та поразки.

          Воїн живе у кожному, але завжди потребує нашої віри в себе.

          о. Андрій Зелінський, ТІ
          18.06.2020

          Читай також

        • Не бійтесь йти по хвилях!
        • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
        • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Leave a Comment