Бог шукає і кличе, запрошує і вибирає людей які б стали його співпрацівниками: священиками чи богопосвяченими особами.
У другу неділю по Зісланні Святого Духа роздумуємо над темою покликання. Каже святий Альфонс Ліґуорі, що по ласці Хрещення найбільшою ласкою є ласка духовного покликання, – монашого чи священичого. Це дуже цінна ласка, свого роду дорогоцінна перлина. Бог знає кого кличе і вибирає: Ісус перед вибором апостолів усю ніч молився (Лк 6,12). Незважаючи на те, що Бог завжди є першим, – лише від людини залежить чи вона відповість на голос що взиває її до того щоб піти за Ісусом. Петро і Андрій теж могли відмовитись від пропозиції Ісуса, але цього не зробили, – пішли за Ісусом (Мт 4,20). Чи кличе Бог тепер? Так, кличе! Святий Іван Боско стверджує, що Бог дає ласку покликання (священичого чи монашого) кожному третьому хлопцеві, але не всі, на жаль, відповідають на запрошення Ісуса. Тим паче в сучасному світі де є стільки перешкод, – піти за Ісусом, цілковито віддавшись Богові – це справді подвиг!
“Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей” (Мт 4,19). Що означають ці Христові слова, як їх розуміти.
Ісус Христос розпочав свою прилюдну діяльність, проповідуючи і звіщаючи Добру Новину про спасіння і кличе апостолів, щоб стали в майбутньому як Він, священиками, тобто займалися спасінням ближнього. Це велика гідність і честь, але рівно ж велика відповідальність. У євангельському уривку чуємо як Ісус особисто кличе чотирьох апостолів: Петра, Андрія, Якова та Івана. Ласка яку досвідчують апостоли настільки сильно впливає на їхні душі, що вони тут же, негайно, пішли слідом за Ісусом (Мт 4, 20;22).
Ще одна дуже важлива річ яка стосується теми покликання: витривання на цій дорозі. На жаль, багато, з огляду на різні причини не витримують на цій дорозі: виходять з монастиря чи залишають священство, особливо тепер, в наші такі складні часи. Святий Альфонс стверджує що необхідно постійно молитися за ласку витривання в покликанні. Це обов’язок рівно ж рідних покликаного, парафіян і всіх мирян.
Казав святий Франциск з Асижу: “Бог мій і все моє!” І ці слова вповні може сказати людина яка все залишила і пішла за Ісусом, продовжуючи діло Великого Відкуплення.
Якщо ти, дорогий друже відчуваєш у своєму серці голос люблячого Ісуса, що взиває Тебе, не бійся! Довірся Христові! Належати до Ісуса, бути його братом вже тут на землі – це найкраще що тільки може бути, а пізніше царювати разом з ним у Раю – втішаючись і радіючи з усіма Святими. Можливо і тебе Ісус кличе звіщати Добру Новину про Царство Боже й допомагати людям..
Вибір за тобою)
Отець Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзархат УГКЦ
