Чим для нас мала би бути віра в Господа? Сильне почуття близькости і єдности з Богом. Воно має бути настільки сильне і глибоке, щоб тримати нас такою силою, що нічого іншого, крім цього досвіду зустрічі Бога, ми не тільки не хочемо, але певною мірою не можемо досвідчувати.
Наші думки і почуття захоплені і потягнуті спогляданням Бога. Ми настільки наповнені цим досвідом, що навіть до кінця над собою не маємо влади. Можна сказати, що і цей досвід Бога — це те саме, що було досі. Ми не здатні його усвідомлювати лише своїм інтелектом чи переживати своїми емоціями. Ми цілковито охоплені цим досвідом. Це стан блаженства, в якому перебуваємо через цю нашу зустріч із Богом, тому нам нічого іншого не потрібно. Ми так глибинно зустріли Господа, що з певністю досвідчили, що нічого іншого не потребуємо, бо ж Бог містить у собі все.
Так це розуміти було б достатньо тим особам, які пережили цей унікальний досвід, бо вони нічого іншого не потребують у цьому світі. Однак Господь любить і турбується про всіх і навіть про тих, хто цього не досвідчив, але потребує певних доказів. Саме з цією ціллю Господь «відходить» від того, хто мав такий досвід і тоді особа усвідомлює, що те, що вона пережила, вже позаду. Це був досвід певної миті. Однак усвідомлення того, що цей досвід зустрічі з Богом був і залишається важливим для розуміння і запевненням того, що ми особисто це досвідчили. Цей досвід зустрічі і пізнання речей невидимих стає нашим особистим запевненням і вірою в те, що ми особисто досвідчили цей невидимий світ.
