Ми сприймаємо молитву, як слова, речення, які ми маємо повторювати. В певній мірі це так і є. Погляньмо на наші молитовники, наші літургії – це є повторення слів. Та біда в тому, що ми лиш можемо зупинитися на цих словах.
Так, ці слова мають певну роль, дають нам розуміння чогось, та вони самі по собі не є цінними. Слова молитви приводять нас до усвідомлення присутності Бога. Тому молитва ― це буття з Господом. Ці слова нам пригадують присутність Бога, повертають нас до Нього. Тому молитва ― це не стільки слова, як наше буття.
Приклад молитви нам показує те, що святі були дуже різні. Та їх єднає те, що вони були в Бозі, вони єднають нас із Ним. Вони були настільки занурені в Господа, що це являло Його буття.
Тому якість молитви полягає не стільки в кількості слів, повторенні текстів, а в тому, щоб ми пережили присутність Бога. І це ми бачимо ще в Старому Заповіті, через цілий Новий Заповіт, через життя святих.
Якщо хтось пережив присутність Божу, то він вже не буде таким, як до того. Як хтось пережив присутність Божу, то він змінюється
Інколи запитуємо себе: чому наші молитви не дієві? Тому, що вони не приводять нас до присутності Божої, ми не переживаємо в наших молитвах Його присутність, досвід Бога. Коли б це ставалося, то ми би змінювалися. Кожна молитва змінювала би нас. Щоразу, коли з’їмо щось, то відчуваємо насиченість. Так і з правдивою молитвою: коли ми запізнали Бога, то маємо вийти перемінені цим досвідом.
Тому придивімося до наших молитов: чи вони є лише відмовлянням слів, фраз, чи наша молитва ― це буття з Богом, місце зустрічі з Ним, місцем, де пізнаємо Його, а Він дає, щоб ми щораз більше пізнавали самих себе.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
