Кожен із нас намагається молитися. Колись це вдається, а колись ― ні. Та часто це виглядає досить егоїстично, бо, наче роблю це одноосібно. Це правда, але не цілковита. Так, це мої зусилля, але молитва ― це справа всієї Церкви. Тому, коли ми кажемо, що молимося в церкві, то йдеться не лише про храмі Божому, а молимося разом із тими, хто жили перед нами, молимося з Богородицею, з Іваном Хрестителем, із усіма апостолами й святими, з нашими рідними ― ціла Церква.
Інколи, коли нам складно молитися, важливо звертатися до всієї Церкви, до всіх святих, щоб вони молилися за нас, щоб ми входили в потік молитви знаних святих. Ми можемо ввійти в те, наскільки можемо, а Церква, як великий потік, може понести нас до Господа, бо ми не є одинокі.
Ми не лише молимося перед Богом, як особа, а як ціла Церква, яка предстоїть перед Богом.
Тому коли маємо якісь трудно, кризу, знеохоту в молитві, то маємо пам’ятати, що це не лише наша справа, а справ цілої Церкви. І я може долучатися. Так, як ми приходимо на Богослуження, то долучаємося до молитви.
Тому не лише перебування в храмі ― це ставання частиною молитви, а й коли ми маємо особисту молитву, мусимо пам’ятати, що молиться ціла Церква, всі святі, які були перед нами. І я є частиною того люду Божого, який предстоїть перед Господом у молитві.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
