Християнське життя – це постійне чування, вдивляння в Господа; ще інший синонім до цього слова можна подати що походить із монашої традиції – “тверезіння” (рос. бодрствования).
Ісус Христос в Оливному городі, перед своїми Страстями, чував, – молився. Але для чого нам потрібно чувати? – відповідь проста: щоб бути з Богом. Якщо перестанемо чувати – забуваємо про Бога, займаємося чимось іншим, а в гіршому випадку – грішимо. Тому так важливо чувати. До цього власне закликає спільноту Корінтян і всіх нас ап. Павло у сьогоднішньому недільному апостольському читанні.
Чування допомагає нам вправлятися у чеснотах, стояти у вірі, бути мужніми і кріпитися (1Кор 16,13). Тільки при такому порядку і стані речей у нас все може діятися в любові (1Кор 16,14); більше того, наші сім’ї і родини живучи таким способом відносин можуть функціонувати як домашні Церкви, так як було за ранньої Церкви і про що теж згадує Апостол (1Кор 16,19).
Це важливі фундаментальні речі, без яких не буде майбутнього… Тому, що всі біди, які переживає людство, в основному походять від відсутності християнського виховання у сім’ях. А потім дивуємося, чому діти матюкаються, вживають алкоголь, наркотики, впадають у розпусту і т.д.
Звичайно, на це можуть бути й інші причини, але… головна – що людина не отримала християнського виховання, не була прив’язана до Церкви. Так, до прикладу, є на Південному-Сході України, де служу. Тут люди в основному неоцерковлені, а якщо навіть охрещені, то давно втратили зв’язок із Церквою. Ті, якіходять до нашої Церкви, потребують фундаментальної катехизації.
Завдяки отцю Петру Креніцькому зі Словаччини, який працює тут як місіонер, вже багато зроблено: створено громади, проводяться регулярні Богослужіння, але все одно необхідно вкладати ще багато-багато праці, щоб тутешні люди пізнали і полюбили Творця.
“Якби батьки дбайливо виховували своїх власних дітей, то не треба було б ані законів, ані судів, ані помст, ані кар”, – каже св. Йоан Золотоустий і не можна з ним не погодитися.
Любов до Господа – це перше, що необхідно вливати в серце молодої людини. Тільки любов має вартість, все інше – ніщо.
Просімо постійно в Бога і Матері Божої дару любові до Ісуса Христа і наших ближніх, у яких живе сам Христос, який сказав: “усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт 25,40).
У Христі Ісусі ми стаємо справжніми людьми, які ЛЮБЛЯТЬ; власне такими прагне нас бачити наш Небесний Отець. Нехай благодать Господа Ісуса, яка завжди готова помагати тим, хто прагне досконалості буде з усіма нами. Амінь.
На фото: місійний хрест бл. Василя Величковського з музею історії підпільної УГКЦ на Франківщині.
