Діти люблять слухати різні історії, особливо перед сном. Чому б їм час від часу не читати частинку Біблії замість традиційних казок? Ось кілька способів, як познайомити зі Святим Письмом наймолодших читачів.
Серед усіх книг Біблія як Слово Боже займає особливе місце. Як читати Біблію з маленькими дітьми та які біблійні історії їм розповідати?
Що саме читати?
Як відомо, Біблія – справжня скарбниця: 73 книги, в яких ми знайдемо історичні розповіді, вірші, молитви, листи. Нам і самим не завжди легко в них зорієнтуватись, а деякі книги нам часом здаються взагалі не доступними! Почнімо з уривків, багатих на сцени та сюжетні повороти, які привернуть увагу дітей: історія Авраама, доля Мойсея чи Давида тощо. Не намагаймося їх інтерпретувати чи пояснювати: просто розповідаймо, щоб ознайомити дітей з історією вибраного народу.
Читаймо по одному уривку: краще залишити дітей із відчуттям недоситу, аніж надміру. Також не слід занадто турбуватися про хронологію: Біблія – це не звичайна книга історії. Якщо діти хотіли би послухати уривок, який вони вже добре знають, а не інший, то поважаймо їх вибір, бо так і ми можемо вивчати Біблію, “триваючи” у слові, роздумуючи і перечитуючи ті ж самі уривки знову і знову.
Не оминаймо Євангелії
Оберімо декілька подій із життя Ісуса, які дозволять дітям зрозуміти, що Ісус, як і ми, був людиною (хоча і безгрішною). Використовуймо також притчі. Вони часто здаються пристосованими для сприйняття дітей через свою образну форму, але насправді багато з них важкі для розуміння, оскільки їх значення утаємничене. Однак такі притчі, як притча про загублених і знайдених овець чи блудного сина, допоможуть дітям відкритись для Божої любові.
Не завжди легко розповідати про чудеса, оскільки є великий ризик, що дитина захопиться дивовижним персонажем історії, а не намагатиметься зрозуміти самого дива. Диво – це ознака присутності Царства Божого серед нас: іншими словами, найголовніше – це любов до Бога, який нас рятує, а не якесь дивовижне зцілення.
Бог не є чарівником, Він є Батьком, Всемогутнім у любові. Намагаймося поважати оригінальний текст якомога більше, навіть якщо він нам здається складним. Допомагаймо дітям потренуватися у «внутрішньому слуханні», утримуючись від коментарів. Не забуваємо, що Бог відкриває Себе маленьким, а не мудрим та розсудливим: слухаючи Слово Боже, діти часто відкривають скарби, які приховані від нас.
Перед спільним читанням з дітьми
Якщо можливо, перед тим, як прочитати дітям вибраний уривок зі Святого Письма, слід прочитати його самостійно. І навіть більше, варто роздумувати над ним у молитві. Бо Боже Слово – це живе слово. Що більше ми ним живемо, то краще ми вчимося відкривати його як таке, що мешкає серед нас.
Той факт, що ми не все розуміємо або не знаємо всього про створення даної книги, чи не в курсі останніх висновків про неї екзегетів, не має великого значення. У спільному з дітьми читанні Біблії важливі дві речі: щоб вона була для нас живим Словом і щоб ми читали її у «живій Традиції всієї Церкви». Іншими словами, намагаймось зрозуміти та інтерпретувати Слово Боже не на власний розсуд, а у світлі того, що нам говорить Церква.
Не читаймо Біблію дітям, аби «чогось їх навчити», але для того, щоб виявити їм, якою любов’ю їх любить Бог. Мета не в тому, щоби діти відкрили Біблію, а в тому, щоби вони відкрили Бога. Бо в іншому випадку вони не будуть заглядати в Біблію поза стінами церкви чи читати її, проживаючи у своєму житті.
Адаптація Тетяни Трачук
