Дуже часто більшість справ, які ми виконуємо, робимо так, щоб скоріше їх відбути. Й немає значення, що робимо тепер, а що мали б робити пізніше.
Наприклад, коли розмовляємо з кимось, думаємо про те, що маємо після цього зробити. Коли ж починаємо щось робити, розважаємо про те, що треба помолитися. Коли молимося, то знову перейняті тим, що хтось щось на нас сказав. Й так виглядає ціле наше життя: не робимо щось, а свою увагу зосереджуємо на іншому. Можна привести багато прикладів того, що, роблячи одне, ми перейняті чимось цілком іншим.
Маємо вчитися перебувати у тому і думати про те, що в цю хвилину робимо. Бо ж те, що вже було в нашому житті, не зміниш, воно минуло. Майбутнього ще немає і не знаємо, яке воно буде. Лише в ту мить свого життя маємо унікальну можливість зустрітися з Богом. І немає значення, що робимо і яка наша діяльність.
Тож, пам’ятаймо про три речі.
Перше — те, що я роблю в цю мить, найголовніше у моєму житті.
Друге — саме ця хвиля мого життя найважніша.
Й третє — особа, з якою тепер маю справу, також найважливіша.
А найголовніше — вчімося у будь-якій події, обставині чи людині побачити Бога. І тоді в будь-яких обставинах свого життя матимемо нагоду зустрітися з Господом, Який перебуває з нами в кожну мить і приходить до нас у тих чи інших обставинах. Тоді матимемо добру нагоду ставати учасниками Царства Небесного тут і тепер, можливість у кожну мить нашого життя освячуватись і отримувати спасіння, яке нам дарував Господь.